Цікаво, пишучи свій пост я торкнувся цієї ж проблематики, при цьому з твоїм текстом ознайомився вже коли вивішував свій текст на сторінку. Стосовно філармонії, пригадав ситуацію з Одеським оперним. Треба міняти репертуар і творчий колектив, як це спробував зробити Сергій Проскурня, але що з цього вийшло?

А я про консерваторію згадав анекдот, як Петька каже Чапаєву: "А на горбі біля консерваторії поставимо кулемет, щоб контра консерви не крала".

Думки про "безцельно прожитые годы" мають переважно ті хто справді мети не мали, не мають та відповідно нічого не роблять. На мою думку ці люди ще не позбавились "иждевенческого" менталітету. Мало хто говорить про те що він не зробив протягом 5 років, але усі переказують новини. Країна телеглядачів! Вкрай та терміново слід завезти вакцину для підняття у людей імунітету проти брехні, замість темафлю.
Мені подобаються постери у Ющенка і хоча вони виглядають більш як виправдовування, дійсно майдан забезпечив нам певну свободу, решту ми повинні зробити самі.

теж підтримую тезу про визначення Майдану в якості відправної точки. свого часу нашу революцію активно порівнювали з польською під керівництвом Леха Валенси. і дійсно, є багато спільних рис, одна з яких є спільною для майже всіх подій подібного масштабу - постреволюційне похмілля як наслідок емоційної ейфорії. маю на увазі масове розчарування і лідером, і загальним результатом багатомільйонних виступів громадян. Валенса, між іншим, протримався навіть менше за Ющенка. але наступний польський президент привів нашого сусіда до ЄС та НАТО, не кажучи про сталу економіку та позитивний міжнародний імідж. ми ж свій імпульс, як на мене, вже давно втратили. тож варто все почати наново, але обов"язково з готовністю до подальшої самовідданої роботи.

Якщо брати до уваги Польщу то згадайте, що почалось в них це ще у 1980 році. Та й з іншого боку вони мали багато переваг порівняно з нами. Навіть перебуваючи в соціалістичному таборі вони крім державної та кооперативної власності мали приватну власність. Особливо на селі та в сфері обслуговування. Можливо і унас наступний президент зможе зробити більше ніж це вдалось нинішньому. Але хто? Чесно кажучи із 18 кандидатів вибрати нікого. І знову будемо вибирати "краще із гіршого".

так, історичні передумови в кожної нації свої. але цікаво, що потрібно українцям, аби вони ПОСТІЙНО відстоювали свої права? невже нам не вистачає приватної власності, прав та свобод, які майже щодня потураються? все є, а волі та віри мабуть немає. чи просто не вистачає..

Пане Антон Ви правий, але мабуть все таки повинен пройти час. Нинішнє покоління повинно уже побачити плоди прекрасного, які обовязково бідуть. Ще раз хочу нагадати 1980 рік Польща і практично 1992 рік ми. Як не крути але час має своє значення в усьому.

Звісно, колего, час має величезне значення. і різниця між нами та поляками десь і складає 12-15 років. але ми маємо вибір - або просто "проспати" цей проміжок із законсервованим ставленням до влади та життя, або активно діяти, хоча б на власному, "мікрорівні". не варто чекати чергового майдану чи українського Квасневського. революція має відбутись у головах, повівши за собою еволюцію в діях та вчинках.

Антоне, якщо Вам є що втрачати, Ви візьмете рушницю і будете відстоювати своє. Якщо у Вас нічого немає, то Вам нічого втрачати, і рушниці в такому випадку нетреба. приватна власність - відправна точка будь яких перетворень. погоджуюсь з паном Іваном :)

Тарасе, так я теж не сперечаюсь. але ж помаранчевізм спонукав до захисту чого? наколотих апельсинів чи палаток? :) тоді люди вийшли саме за ідею, навіть за її провідників. а тепер знов кажуть, що всі політики думають лише про себе. ось я і питаю, як ще можна викликати суспільний спротив? черговим а-ля сталінським розкуркуленням, після якого рушниця сама лягає в долоню?..

Антоне, там були різні люди, і різні були у людей мотивації. якось я про це писав ось тут http://www.ji.lviv.ua/n40texts/tymchuk.htm.

якщо дивитись на перебіг суспільних процесів, то в очі впадає одна цікава деталь - спротив неможливо організувати без персоніфікованого ворога. тоді персоніфікацією зла був кучма (про це і Толкачов на УП згадує). Хто зараз уособлює зло?усі політики відхрещуються, мовляв, ми - не влада. це все анонімне ВОНИ. диктатура анонімності - це така цікава технологія, з якою поки що ніяк не справитись. якийсь там інститут математичних досліджень показав якісь такі цікаві дані, за якими більше половини якихось мешканців проголосують за якогось кандидата. суспільний спротив неможливий якщо нема персоніфікованого зла :). на цьому твердженні грунтуються всі політманіпуляції :). залишається або займатись своїми справами і як вода камінь точити, або давити систему, але тут є загроза самому стати системою

Цікаві роздуми, Тарасе. і найцікавіше те, що стаття була написана 2005-го, зараз вже майже 2010, а аж нічогісінько не змінилось. навіть навпаки - багато з того, що пролунало за келихом апельсинового пива, таки справдилось. "а скільки ж відсотків тих, думаючих, які відразу знали, що так буде?" (с)

Змінилось чи ні скаже НАРОД який прийде і зробить свій вибір. Але з кого от біда. Пане Тарасе я з превеликим задоволенням перечитав ваш діалог і все більше і більше переконуюсь, що в Україні є дуже багато розумних людей але мабуть їх час ще не настав.

Скоріше не якіснішим, а якісно іншим.

ну от побачимо, якими критеріями народ буде обиради гірше з гіршого. замість таміфлю очевидно треба роздавати ноотропіл. він покращує память :))

На мою думку память не тільки покращувати треба, але й прочищати.

Стосовно прочищення пам'яті. Фізіологія організму побудована таким, чином, що відключена пам'ять на біль. Якби ми не хотіли пригадати почуття фізичного болю, нам це не вдасться. Цей самий принцип діє і в суспільстві, але на відміну від організму, в одних випадках він помагає, а в інших заважає.