Чистый копи-паст, но наверно я полностью согласен с Автором.
(часть статьи, адрес полной статьи указан ниже)

Але найболючіший урок виборів необхідно винести громадському сектору. Організаціям громадянського суспільства (ОГС).

Що показали вибори? Абсолютна більшість кандидатів в місцевих громадах запевняли виборців у власній спроможності вирішення побутових питань, створення безпечного середовища проживання. Ліфти, маршрутки, колектори, дахи, дороги, сміття – ось чим, на думку суспільства, мають займатися місцеві органи влади.

Красива технологія: мер – це двірник №1 громади. Любіть його. Маршрутки будуть зупинятися прямо під ліфтами. Його васали з’їдять сміття у вас під вікнами.

Але ж модель громади – схожа на модель сім“ї. В нормальній сім”ї є дві рівновеликих задачі. Перша – це дійсно створення безпеки. В квартирі має горіти світло і працювати газова плита й бачок унітазу.

А друга – це створення майбутнього для дітей. Батьки не жаліють грошей на репетиторів дітям. Так, більшість українців проти корупції, але коли треба власну дитину прилаштувати до вишу….

А от на рівні міста проблеми дітей і молоді – це останні проблеми.

Вже у січні 2011 року в усіх містах обласного підпорядкування під час бюджетотворення будуть ділити нерозподілений вільний залишок.

Це від 10 до 100 мільйонів в залежності від кількості жителів у громаді.

Банальне “немає грошей” – це “розвод” для наївних. Вільний залишок – це гроші, які залишаються після того, як прораховані зарплати вчителям та медикам. Це гроші, які можна пустити на капітальні ремонти (з відкатами 20-30%), ремонти доріг, “цікаві” тендери в соціальній сфері.

А можна – на оздоровлення дітей, соціалізацію неповносправних, повернення до життя наркозалежних. Тільки прерогатива місцевих бюджетів – фінансування позашкільної освіти. Чому б не виділити в бюджетах кошти на створення підліткових клубів?

У місті Суми із-за дороговизни путівок в заміські табори близько 2 тисяч дітей з малозабезпечених родин (і у яких вже немає бабусі в селі) провели це літо на асфальті. Відправити їх на місяць до лісу коштувало б громаді скільки ж, скільки коштує капітальний ремонт дороги на одній із центральних вулиць – близько 2 мільйонів.

Проте, в бюджеті 2010 на дороги виділили 17 мільйонів гривень, на оздоровлення – 99 тисяч.

На альтернативні форми оздоровлення (наметові табори) кошти дають не місцеві громади, а МФ “Відродження”. І Україні не соромно перед дітьми і закордонними благодійниками.

І в наступному бюджетному році коштів не дадуть. Тому, що ніхто не бачить цієї проблеми. Ніхто нікому нічого не обіцяв. Будуть дороги і ліфти. Що не так?

Це відбудеться тому, що ОГС не сформулювали цю проблему. Не відкрило на неї очі громаді. Не створило систему спільного суспільного бачення проблеми і шляхів їх вирішення.

Грантова допомога міжнародних фондів зіграла з ОГС злий жарт. Їх інтереси дуже часто змінювалися разом з пріоритетами для фінансової підтримки донорів.

ОГС не навчилися самі визначати і формулювати проблеми на рівні громад і проблеми громад і цільових груп перед потенційними донорами. Для того, щоб якісно лобіювати проблеми, потрібно сформувати суспільну думку.

На жаль, громадянське суспільство на цих місцевих виборах не змогло розкрити людям очі на проблеми. В Україні є діти, є старі, є беззахисні, але про них Україна забула. Живемо міфічними проблемами, які хтось підкинув, щоб сидіти на старих схемах.

І не бачимо проблем дійсних. Українці – це суспільство неусвідомлених проблем.

Треба зізнатися, поки-що нічого не вийшло. Теоретично – вихід є. Виборця (перш за все молодого) треба навчати і виховувати. Навчати бачити проблеми, вибирати альтернативи і змушувати партії перед виборами писати ці проблеми/варіанти рішень на своїх знаменах. І починати треба з навчання тих, хто навчатиме.

Інакше знову почують кожного і вам запропонують перевірені методики. А своїм – понтові схеми.

Як у Римі. Хліба і видовищ. Розподіляй і владарюй. За 2 тисячі років нічого не змінилось.

Віктор Бобиренко, Суми, для УП

Источник: Українська правда