Увiйти
+ Пiдписатися
Альтруїзм - це гординя?
"Без любові немає і християнства, хоч ти весь сам обкладися свічками" - так сказав Петро Мамонов. Ті ж думки в мене виникають при словах "благодійність", "альтруїзм", "добро"...тощо, тощо.....
Нещодавно побувала на лекції одного проповідника, не буду уточнювати якого релігійного спрямування. Почула цікаві речі, над якими й досі думаю. Так звучала думка про те, що альтруїзм - це гординя. Адже люди не хочуть служити Богу, а служать своєму уявленню про те, яким має бути світ. Щоб думка не була вирвана із контексту, скажу, що в цій духовній традиції вірять, що найвище співчуття - це проповідь, знання про вічність душі та можливість стосунків з Богом. Тому "зовнішня" благодійність без благодійності справжньої - просто порожня, навіть сповнена егоїзму.
Враховуючи Великодні дні, хочеться процитувати також Євангеліє від Матвія: "Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на Небі. Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають вже нагороду свою! А як ти чиниш милостиню, - хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно".
Люди багато і смачно розповідають про свої добрі справи. Але питання: де межа між добром і егоїзмом, співчуттям і гординею, між піаром як інструментом доброго діла та бажанням собі "воздвигнуть памятник нерукотворный", мені важко судити. На ці запитання я й досі шукаю відповіді, як і на багато інших філософських питань, що постають в моєму житті.
Єдине, що змогла щиро провідчувати, все, що без любові - то від лукавого. Пробачте за таку риторику, але то навіяно християнськими святами.
п.с. ось із вікіпедії.
Гординя - неналежне почуття власної вищості, кращості; невідповідна самооцінка, пиха, бундючність. Один з смертних гріхів у християнстві.
- 07.05.2013
Любов Єремічева 
8
Коментарі
Розділяю думки автора! Вважаю, що енергія добра зберігається тоді, коли його виконавець не розповідає про нього. Нехай краще інші, якщо мають щирий порив, розкажуть про гарний вчинок.
А якщо не розкажуть, чи на довго вистачить пориву творити добро, якщо воно не підживлюється енергією подяки чи позитиву?
У найчистішому повітрі я смертельні домішки. Вся справа у пропорціях. Тому служіння іншим (альтруїзм), напевно, теж має домішки гордині в залежності від чистоти намірів "служителя". Але Ваш приклад невідомого проповідника надто є провокаційним, переходячи межу зрозумілості.
Серед нас не має святих, тому вартує цінувати тих, хто стає на дорогу служіння. На цій дорозі відбуватиметься для них і процес вдосконалення, а якщо їм це не під силу, тоді вони вправі перейти до тих, для кого життя для себе є комфортним. Такі переходи є зворотними і постійними, що і наповнює наш життєвий досвід. Це і є шлях нашого духовного вдосконалення з поперемінними падіннями та отриманням благодаті. А що наше серце затримає у собі, туди ми будемо схильні прямувати...
Дякую за коментар, Святославе. Саме тому й наведено біблійну цитату, щоб було зрозуміліше і менш провокаційно:) але, знаєте, тут подумала: " а судді хто?"...над такими речами варто мислити, мені здається. але на рівні особистому - про себе, про свій рівень гордині, про чистоту своїх помислів. тицяти пальцями - не гарна справа. краще тицьнути пальцем у себе, знайти свою скалку в оці. ця річ потрібніша, ніж подібні до мого опуси:)
Ух ти, на Гурті є ще хтось крім Рогаліна (хай йому ікнеться), Тема то яка, ууу, клас. Підтримую Святослава, але хочу додати таке. Якщо масштаб не важливий то роби добро і не чекай піаоа і слів подяки, а якщо можеш щось робити корисне, то не стидайся розповісти про це, тоді дістанеш більше однодумців і підтримки, а це означає-інші масштаби того, що робиш для інших. Звичайно, відчуття межі, дуже важливе і тут. Щоб значимість події не була менша за інформаційне повідомлення.
Орлов Микола: "А якщо не розкажуть, чи на довго вистачить пориву творити добро, якщо воно не підживлюється енергією подяки чи позитиву?". Ну ось тут у мене і є внутрішня дискусія. А мотиви тоді які? Але з цього приводу процитую брата Сергія Синовіцького із нещодавнього інтерв'ю: "Служіння – це те, що ти робиш для когось безкорисливо, не бажаючи за це отримати подяку чи винагороду. Ти це робиш, бо так робив Господь для людей, тому що Він їх любить. А ми як християни маємо наслідувати Христа і служити людям. Адже в кожному є часточка Бога". (https://gurt.org.ua/interviews/18000/)
добру треба допомагати побачити світ, бо інші нечесноти самі собі прокладуть дорогу. Якщо говорити не конкретного індивідума , а спільноту обєднану у БФ або НГО.
те, що для одного добро, для іншого - може бути злом...не погоджуєтесь?