В який раз ми обираємо собі владу, в якій раз ми віримо в їхні перевиборні обіцянки. Практично кожен хто іде в кандидати на пост президента України, або до парламенту Верховної Ради України, або на пост мера міста, перш за все обіцяє підвищити рівень заробітних плат та пенсій, покращити соціальний рівень українців і в який раз цього не відбувається, а якщо і відбувається, то ми чомусь від цього тільки страждаємо, адже на даний момент, якщо до заробітної плати або пенсії добавляють 10-20 грн.,
то чомусь до цін на харчі та комунальні послуги добавляють більше .

От ми і клянемо депутатів, уряд, президента і чиновників, обзиваючи їх дурнями і баранами. Але ж, ні, вони далеко не дурні і барани, вони доволі розумні люди.

Шановні, ось давайте розсудимо: владу народ обирає для того щоб покращувати рівень життя даного народу в багатьох аспектах, а задайте будь-ласка собі таке питання, чи я зробив щось таке, що покращило б хоч якось рівень життя тих хто мене оточує (сюди не враховується сім’я і близькі люди і це не повинно бути пов’язано з безпосереднім видом діяльності, яке приносить матеріальне винагородження, тобто гроші). Напевне, ні , тоді чим вони гірше за нас, вони такі самі, вони також хочуть зробити переш за все добре собі як і кожен із нас, своїм близьким, своєму бізнесові, хоч їхні основна робота перебуваючи на посаді державного службовця і полягає в служінні народові і бути найманим за рахунок коштів цього народу, але в нашій країні все навпаки, ті хто прямує до влади, прямує в саму першу чергу до того щоб володіти громадськими грошима, недоторканністю, невідповідальністю перед законами та іншими привілеями.

При чому деякі люди сприймають звання начальника будь-якої державної служби чимось надвеличним над звичайним громадянином. Саме через це вони забувають, що вони такі ж звичайні люди як і ми, що кожного дня мають потребу в їжі, питті, диханні чистим повітрям, фізичному функціонуванні, моральному задоволенні і т.п., як і ми, нас від них в цілому лише розрізняє грошовий статок, який до речі вони самі собі назначають, при чому він обов’язково в багато разів повинен перевищувати статок звичайного пересічного українця, як би в цілях боротьби з корупцією, щоб не було не було потреби в додаткових коштах, але дана корупція була, є і буде, такав нас натура, нам
скільки не давай нам все рівно буде мало і дуже великі статки цьому не завада.

Ось скажіть, якщо ваш місячний оклад наприклад складає 1500 грн., а вам пропонують наприклад 500 грн. за якусь оказану вами послугу, яку ви можете оказати виходячи із своїх робочих повноважень, скрити від інших і знаючи що а це можна понести на казання, вам за це нічого не буде, адже через 4-5 років а то і менше ви будете займати вже іншу посаду, то б від додаткових коштів важко б було відмовитись, ось корупція і процвітає незалежно від величини статків.

І все це як відпрацьована і налагоджена система, ми постійно обурюємося і все рівно обираємо тих хто панує над нами в даній системі, розачоровуємося і не знаємо кого вже вибрати, адже кого не оберемо, все повторюється, а якщо для початку докорінно змінити саму систему, а потім вже обирати тих хто буде керувати країною, може тоді щось зміниться.