Знов я з будівельною тематикою. Як кажуть, у кого що болить, той про те й говорить.
Викликають мене по мобільному працівники з будівельної бригади, що робить на нашому об’єкті ремонт. Мовляв, приїхали якісь люди, вимагають „власника будівлі”. Хоч ми й не власники, а лише майже безправні орендарі, зрозуміло стало, що то „по мою душу”. Приїхав, стоять люди в красивій світлій формі з погонами – майор і полковник, відрекомендувалися представниками районного управління протипожежної охорони.

Перерахували мені список норм, які ми „порушуємо” при проведенні ремонтних робіт. По кожному з пунктів відповідаю, посилаючись на документи, що роботи проводяться з суворим дотриманням наведених ним положень вітчизняного законодавства.

Але дядя наполягає, що він полковник, і він краще знає, і що якщо буде потреба - ще двадцять порушень знайде, і що чекає мене в своєму кабінеті з такої-то до такої-то години кожного дня, але з кожним днем „порушень” буде ставати більше і санкції за них будуть суворіші…
Новину цю доповідаю керівництву організації, бо сам я лише найнятий керівник проекту, адміністративної відповідальності у випадку чого не матиму і „фінансові питання”, на які дуже прозоро натякав полковник, вирішувати самостійно не буду.

Керівництво, в свою чергу, відповідає, що усі ці побори вже конкретно дістали, що за перші пів року, які ми займаємось даним об’єктом, коштів з власної кишені пішло дуже багато, і скільки ще має піти не відомо.

Повірте, я володію ситуацією, фінансову сторону проекту бачу дуже й дуже чітко. І бачу те, що керівник організації з родинного бюджету щомісяця витрачає на цей проект не менше 3 000 гривень (за 6 місяців, відповідно, - не менше 18 000), а також дуже чітко бачу, що ніякої комерційної зацікавленості у цих людей даним об’єктом нема, і що „відбити” якимось чином затрати ніхто не прагнутиме. Так, люди не бідні, але будь-якому терпінню настає кінець. І люди ці (керівництво) починають усвідомлювати, що свої власні гроші вони віддають не дітям і молоді з особливими потребами з Харківської області, для яких ми будуємо по-справжньому унікальний реабілітаційний центр, а чиновникам!

…Завтра ми підемо спілкуватися з полковником. Впевнений, що певна сума коштів вже виділена з того самого родинного бюджету для владнання ситуації. Але я вже почув в голосі та підтексті, що скоро, якщо не припиняться подібні витрати, буде прийняте рішення про припинення проекту та відмова від об’єкту. Мені не шкода зарплати в цьому проекті (618 гривень у місяць чистими на руки за вкрай напружену, дійсно важку роботу), не шкода часу та зусиль –досвід, знаєте… Так, трохи шкода свого власного тяжко напрацьованого авторитету фахівця, який неодмінно похитнеться у випадку провалу проекту. Так, дуже не хочеться підвести донора, з яким теплі партнерські і майже дружні стосунки.

Але найбільшу гіркоту викликає те, що пожежники таки мають можливість загасити вогонь щирості, доброти, любові до людей та бажання їм допомагати у душах дивовижних, надзвичайно талановитих людей, з якими доля звела мене на життєвому шляху.
…