Дуже влучне зауваження. В Україні воно ще підсилюється особливостями національного менталітету. Такий собі образ покривдженого народу-покритки. Прийшла на думку приказка: "Як різні національності діють, коли їм стає погано: росіянин - воює, поляк - торгує, а українець - нарікає на свою долю."

А Ви вчитайтесь у наші тексти пісень... сум та й годі. щастя, річ звісно індивідуальна, але кубинці, які бідніші, значно щасливіші за нас. наскільки мені не зраджує память, ефект щастя виникає завдяки нейрохімічним реакціям у мозку+ під впливом сонячних променів. не даремно древні молились сонцю як верховному божеству :)). ну-ну, які ще будуть думки?

А ще необхідно зауважити про величезну розгубленість і страх народу перед своїм майбутнім в Україні, особливо це спостерігається серед молоді. Коли не знаєш, що буде завтра.. мало хто зможе відчувати себе щасливим.

я знаю, що завтра буде, але я не знаю, що саме буде завтра. Я думаю, Ви також, та й будь хто. у знанні немає щастя. ми можемо залісти у нетрі екзистенційної чи, наприклад, есхатологічної фільозофії. Поки не спитаєш людину чи вона щаслива, вона про це думати не буде. а спитаєш - почне думати, порівнювати, особливо не себе-теперішнього з собою-колишнім, а себе з іншими. і, відповідно, заганяти себе ще більше у дику фрустрацію.