Увiйти
+ Пiдписатися
Соціальна лірика
Я ховаюсь в картонній коробці
Від кислотних дощів реклами,
Від зітхань: „Ой, що ж буде з нами,
Хто покаже дорогу нам, хлопці?”
Телевізор я кинув з балкона
Щоб не чути про кризи і стрази.
Стало дихати легше відразу
І неначе світліше навколо.
І під ноги дивлюсь гуляю
Щоб не бачити зверху білбордів
Та втікаю від бравих акордів
Я на задніх сидіннях трамваю.
На тридцятому році дитинства
Знов у мріях і дні, і ночі,
Знов надихатися б досхОчу
Жовтим вітром осіннього листя…
Від кислотних дощів реклами,
Від зітхань: „Ой, що ж буде з нами,
Хто покаже дорогу нам, хлопці?”
Телевізор я кинув з балкона
Щоб не чути про кризи і стрази.
Стало дихати легше відразу
І неначе світліше навколо.
І під ноги дивлюсь гуляю
Щоб не бачити зверху білбордів
Та втікаю від бравих акордів
Я на задніх сидіннях трамваю.
На тридцятому році дитинства
Знов у мріях і дні, і ночі,
Знов надихатися б досхОчу
Жовтим вітром осіннього листя…
- 22.09.2009
Михайло Ізюмський 
3
Коментарі
Красиво :-) А де можна почитати Ваші вірші? Маю на увазі не тільки політичні.
Відверто кажучи - ніде. ПолітПоезію розповсюджую, а лірику не дуже, тільки для близьких...
Заздрю близьким :-) Мабуть зворушливі речі. І "слог" у Вас красивий.