bg-img bg-img bg-img
Увiйти в ГУРТ
Забули пароль?

Ще не з нами? Зареєструйтесь зараз


+ Пiдписатися

Культурна дипломатія і ми, українці   

Кожен з нас за кордоном є дипломатом своєї країни. Незалежно від того, з якою метою ми їдемо – на навчання, обмін, волонтерство чи роботу – ми представляємо цю країну.

Адже перше, що запам’ятовується після імені – національність. У мене особисто, як і в більшості людей, є стереотипи щодо інших націй. Так само й у іноземців є стереотипи щодо нас.

Спілкуючись зі мною за кордоном, люди пізнають мою культуру, мою країну. Хотілось би, щоб Україна була більш демократичніша, а народ більш заможніший і відкритіший. Проте, незважаючи на всі політичні дерибани, повсюдну корупцію і погану дорогу – Україна має переваги, які мають далеко не всі європейські країни – велику територію, гори, два моря, багатющу європейську історію, надзвичайно цікаві фольклорні традиції і обдаровану молодь.

Стереотип, який я найчастіше розбивала – про мову. Багато іноземців направду вірять, що в цій країні всі розмовляють російською. Існує ще одне поширене уявлення, що українська – малороський діалект російської мови. Хоча українська мова лексично ближча до  польської, а тоді вже до російської.

Для багатьох моїх закордонних друзів те, що моя рідна мова – не російська, було справжнім відкриттям. Як і те, що насправді ми – окремішній народ, з своїми неповторними традиціями, такими різними у географічно віддалених регіонах. Після спілкування зі мною у багатьох моїх новоспечених друзів виникало бажання приїхати, познайомитись з Україною на власні очі. І гірко, що часто перше, що вони чують, прибувши до аеропорту столиці – «Таксі надо? Дьошево!»

Насправді, між малоросами і українцями може бути різниця. І як би банально це не звучало, але мова є саме цим визначальним чинником. Чомусь я не чула, щоб у Польщі говорили чеською, у Болгарії румунською, у Естонії латвійською, у Хорватії словенською чи у Туреччині арабською.

Кожен народ, який себе поважає – поважає і свою мову. Я вихована у західноукраїнській сім’ї, де повага до мови матері плекалась з дитинства. У Києві познайомилась з друзями зі Сходу України, для яких російська – рідна мова; та мова, якою вони розмовляли у сім’ї, у школі, з приятелями. І дійсно – пересилити себе говорити тією мовою, якою до тебе не говорили з колиски, важко психологічно й емоційно. Адже в такому разі українська державна мова сприймається підсвідомо як чужа.

На моє переконання, саме від молоді, а не від політиків чи чергових законів, залежатиме те, який статус матиме українська мова через років двадцять-тридцять у Центрі, на Сході чи на Півдні. Чи стане вона мовою маргінальних інтелектуалів та кола націоналістів, чи дійсно поступово вливатиметься у щоденне побутове спілкування у тих регіонах, де поки що вона чужа?

Хочеться, щоб до Києва іноземці приїжджали вчити не російську мову, а українську. Адже допоки ми не шануватимемо нашого слова – до тих пір нас сприйматимуть за малоросів, а не європейців. І допоки більшість вважає, що “всє ми русскіє”- до тих пір такими нас і вважатимуть.

Кожного разу перед черговою поїздкою я знаю, що країну та її народ судитимуть по мені. Кожного разу, відвідуючи іншу країну, я намагаюсь бути собою, бути українкою. Адже мова, культура та традиції мого народу течуть у моїх жилах – і я щаслива поділитись зі світом тим, що маю.

Коментарі

Ольга Марченко   3940 днів тому   #  

Пані Оксано, погоджуюсь із вами повністю. Цікаво, який ми слід залишили по собі в серцях європейців після ЄВРО-2012?...Чи зрозуміли вони, що це Україна..?

  •   Пiдписатися на новi
Оксана Хомей   3939 днів тому   #  

приємно знайти однодумців, п. Ольго! все ж, як на мене, то Євро 2012 стало тією подією, яка направду об'єднала країну від Заходу до Сходу, тому побільше б таких подій:))
футбольні фани приїхали і поїхали, але приїжджають інші іноземці - як туристи, робити бізнес, одружуватися, навчатися. тому над питанням ІМІДЖУ КРАЇНИ І НАРОДУ актуальне як ніколи.
треба працювати і працювати над цим молоді, політикам і всім свідомим громадянам.
адже якщо наші культурні "родзинки", а в т.ч. мова як основа , не будуть подані - то і надалі будемо здаватися нецікавою сірою плямою, кавалком колишньої імперії

  •   Пiдписатися на новi
Пересунько Тіна   3940 днів тому   #  

Погоджуюсь з пані Оксаною в актуальності теми. Рік провела в Польщі в межах навчального проекту - усюди намагалась представляти Україну, а на захисті дипломної роботи на тему "Модель культурної дипломатії Польщі. Рекомендації для України" максимально субєктивізувала в собі інститут держави, аби взяти відповідальнісь за її майбутнє. З молодою генерацією України іноземні лідери прагнуть співпрацювати, на державні чини ніхто не покладає сподівань... Від нас все і залежить - і зовсім це не мрійливо, а виклик часу! ;)

  •   Пiдписатися на новi
Оксана Хомей   3939 днів тому   #  

дякую, Тіно! будемо працювати як молода генерація:)

  •   Пiдписатися на новi
Яків Рогалін   3934 дні тому   #  

Кто-то, но точно не только я, сказал МОЛОДЕЖЬ ТОРОПИТСЯ ПОДЕЛИТЬСЯ СВОЕЙ... НЕОПЫТНОСТЬЮ. Только начни вчитываться/вдумываться в ключевые для сообщения термины: "дипломатия", "национальность" и т.п. и т.д., как такой кавардак получается и т.д. и т.п...
Без надежды на благодарность за критику, но "із сподіванням на взаємність".

  •   Пiдписатися на новi
Оксана Хомей   3933 дні тому   #  

п.Якове, кожного дня себе запитую - коли в цій країні, де на кожному кроці відчуваються залишки постсовєтщини, молодь сприйматимуть як рушійну силу майбутніх змін? Бо, на жаль, зараз, якщо тобі нема 50, то ти й думати самостійно не маєш права, адже ще ж "життя не бачив"
особливо часто така установка проявляється до молодших співробітників на наших вітчизняних підприємствах, в т.ч. нуо

  •   Пiдписатися на новi
Ольга Марченко   3934 дні тому   #  

принаймні, молодь обмінюється тим, що знає, делікатно і з натхненням, чого іноді бракує в нашому секторі.

  •   Пiдписатися на новi
Яків Рогалін   3933 дні тому   #  

Почему-то вспоминается анекдот про то, как в тюрьме обменивают постельное белье: верхние нары с нижними... Не исключаю, что и этот процесс может осуществляться как бы деликатно и навіть з натхненням. А чого бракує в ГРОБУ (ГРажданском ОБществе Украины), так это критики и самокритики, требовательного отношения к себе и заединщикам. Искренне надеюсь, что своими запупыристыми комментами восполняю эту брешь.

  •   Пiдписатися на новi
Ольга Марченко   3932 дні тому   #  

Перепрошую, а що Ви маєте на увазі під САМОкритикою? чи є приклади?

  •   Пiдписатися на новi
Яків Рогалін   3932 дні тому   #  

Все то же, о чем уже писал/демонстрировал и не раз на своем БлОГОподобии. Например, "Покаяние: не первое и не последнее" (20.03.13); "КОНСТРУКТИВНОСТЬ ДЕСТРУКТИВА: о состоянии критики и самокритики в ГРОБУ" (26.03.13), "СЫГРАТЬ В ГРОБ: как я посмел написать такое" (20.04.13) .
Мне реально претит эта слащавость и подобострастность в отзывах/комментах... впрочем, это и есть проявление УГРОБности.

  •   Пiдписатися на новi
Ольга Марченко   3928 днів тому   #  

у всякого своя доля і свій шлях широкий...комусь ближче до душі шлях "слащавости" (позитивного мислення), комусь боротьба з угробностью. все потрібно.

  •   Пiдписатися на новi
Яків Рогалін   3928 днів тому   #  

Згоден. Що до пропорцій "кисло-сладкого" і "сладко-горького" - питання смаку. А буває загально прийнятий пристойний смак?

  •   Пiдписатися на новi
Тараненко Ганна   3904 дні тому   #  

З величезним задоволенням прочитала Ваш допис.

  •   Пiдписатися на новi
Оксана Хомей   3902 дні тому   #  

дякую, Ганно! приємно)

  •   Пiдписатися на новi
  •   Пiдписатися на новi


Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.