Увiйти
+ Пiдписатися
Новий досвід- нові враження.
Хочу поділитись враженнями від нової для мене ролі блогера. Чомусь після свого останнього блогозапису відчув дискомфорт і замислився, що для мене блоговедення, що це дає особисто мені. Ще одна причина дискомфорту - явно високий професійний рівень багатьох блогерів в опису діяльності своїх організацій. Спробував зробити те саме і одразу відчув, що це не мій рівень. Але, перечитуючи політику ГУРТа, знайшов і свою нішу (активіст). Якось інтуїтивно я уникав описів організацій, більше писав про себе, особистий досвід і це моя зона комфорту.
Я чітко зрозумів, що цей блог для мене спроба підбити підсумки своєї праці за останні три роки. Така собі інвентаризація поразок та перемог суспільно активного громадянина. Результат виявився доволі цікавим. Коли я намагаюсь логічно і послідовно викласти якісь певні дії та висновки я починаю бачити свої слабкі і сильні сторони.
Одним з недоліків виявився брак досвіду написання матеріалів. Чомусь я завжди вважав себе майстром викладати свої думки, практика показала, що хоча б основи журналістики мені не завадять. До речі, це слабке місце постійно завдавало мені клопоту. Постійно виникає потреба розповсюдити певну інформацію. А з досвіду знаю, що журналісти люблять готовий матеріал, а не набір інформації з якої треба щось «ліпити». Тому витрачав час на те, щоб когось просити, а потім сердився, що не виклали те, що я мав на увазі. Маю надію, що з ГУРТом буду працювати над цим недоліком.
Найважливіше що дало мені блоговедення це те, що я побачив свій рівень, маю таку вдачу, що ніколи не зважаю на думки інших стосовно мене. Зараз я чітко бачу рівень амбітного аматора. І виникла проблема: або рости до професіонала і шукати оплачувану роботу та набувати серйозний досвід, або приборкувати свої амбіції. І тут блог теж стає в пригоді, є можливість заявити про себе,
можливо хтось запропонує роботу, бо працюю на підприємстві, моя суспільна активність - це волонтерство.
Що до користі іншим, то мої роздуми з мотивації, практичні результати втілення ідей за копійки, аматрский піар, який діє, - це бездонний кладезь для будь-якого початківця, або тільки створеної організації. Але це звісно лише мій досвід того, що може зробити волонтер, обмежений часом та фінансами.
Не вдається мені виконувати рекомендацію інтерактивності блогу і запрошувати до обговорення тем. Можливо з часом, я опаную таку техніку, але зараз, в мене вперше є можливість винести на люди свій досвід таким, який він є. І для мене це важливо. Розумію, що опис напрацювань скінчиться, тоді буду радитися з читачами та звертатися за рекомендаціями, як діяти далі.
Так от недоліків блоговедення не знайшов, переваг для мене багато. Рекомендую спробувати. До нових постів, в яких далі буду викладати досвід волонтерства, та роботи ГСД.
- 27.12.2012
Олександр Алієв 
13
Коментарі
Дякую за матеріал. Звісно, повчитися завжди варто, нема межі досконалості. Але що неможливо не відмітити, так це те, що Ви пишете дуже щиро і проникливо. Так тримати, тоді 100% читатимуть.
Підписалася на Ваш блог.
Шановний пане Олександре! У Вас дуже цікавий стиль. 9 блог-записів. Між першим і останнім на цей час - 71 день. На протязі цього короткого відрізку часу змінилось Ваше самовизначення. І це видно з тексту «Новий досвід – нові враження». Припиніть писати резюме. Почніть створювати свій власний маркетинговий план.
З повагою.
Щасти Вам у Новому році.
Дякую за коментар пане Борис. Ви так вдало проаналізували мої записи, що я сам здивувався. Це ще раз підтверджує тему посту. Спроби логічно викласти досвід дали досвід новий, а саме зміне самовизначення.
Стосовно другої частини коментаря,я ледь не поліз у гугл, щоб прочитати,що це таке, маркетинговий план. Мені вже казали, що я не освічений, але це не заважає мені бути дуже ефективним.
Вельмишановний пане Олександре, дуже дякую за чудові статті.
Вони та Ваша особистість глибоко зачепили мене та викликають багато емоцій - доводиться багато думати, що ж написати Вам.
Припускаю, що іще деякий час найлегше та найякісніше Вам писатиметься про те, що Ви втілили. Тож бажаю плідної громадської роботи і з нетерпінням чекаю дописів про неї :)
Пане Олександре! Що найважливіше, то це, що у Ваших статтях відчувається щирість та непідробне бажання пошуку відповідей на питання, які не завжди лежать на поверхні.
Бажаю Вам Божого благословення в час Різдвяних свят на нові ідеї, на добру роботу на мир і злагоду в душі!!!
Дякую вам за коментарі! Для мене дуже важливий зворотній зв язок. Саме він дає змогу об єктивно поглянути на те що я написав і вносити корективи на майбутне. Пртостіше кажучи завдяки вам я навчаюся. Ще раз дякую за це.
Зловив себе на думці, що вже другий день зацікавлено читаю та коментую записи братів-блогерів. Чесно кажучи, до цього мене мало цікавили думки інших, особливо якщо це були роздуми, або речі які не мають для мене практичного примінення.
Почав аналізувати, а чого це я зацікавився іншими, а потім ще й почав філосовствувати в чужих дописах. Це мені нагадало групу самодопомоги. Ми не починаємо розглядати якусь тему, доки кожен присутній на групі не висловиться по колу, що в нього є радісного, або наболіле.
Я зрозумів, що доки я наповнений своіми переживаннями, я не готовий чути інших, висловлюючи іх, я звільняюсь і моі вуха відкриваються. Виявляється цей механізм працює і тут. До речі не рідко, саме з таких висловлюнь ми і обираємо тему для групи.
Це вже третій етап для мене в блоговеденні.
1 розповів
2 проаналізував свій досвід
3 почав слухати інших, та вступати в дискурсіі.
Олександре, дуже цікаві у Вас спостереження! як на мене, значна частка блогерів, які починали писати у нас на ГУРТі, так і не змогли перейти від 1 до 2 етапу, тому й у дискусіях ми їх не помічали (3 етап). Хоча я можу помилятись у своїх припущеннях. Уважно стежу за Вашими текстами і коментарями - теж багато корисного для себе дізнаюсь)
Дякую Тарасе. Мені приємно читати такі відгуки. Чесно кажучи,я все життя маю відчуття що бачу цей світ трішки під іншим кутом, ніж оточуючі. А може я і помиляюсь.
Захотілось трішки написати про те що мені перешкоджає в блоговеденні.
Виявилось, що це перфекціонізм. Завжди хочеться щоб і записи і коментарі були ідеальними. А іноді вони самому собі здаються невдалими і виникає якесь неприємне відчуття поразки. А також класичне" а що про мене подумають". Намагаюсь отримувати зворотній зв'язок щоб коригуватись на майбутнє. Хоча вважаю, що краще наробити кучу помилок та навчитись, чим боятись і не навчитись ніколи.
Олександре, так що там у Вас трапилось? Новий виток у блоговеденні - мовчанка?
Дякую Тарасе, за те що пам'ятаєте про мене.
Останній тиждень виникло бажання створити новий пост, але ще не всі справи закінчено, боюсь зурочити. Мабуть це буде історія успіху.
Після запису "Як це бути вільним.." вирішив змінити все в своєму житті і ... пів року поневірянь, тиску від оточуючих, розпачу. Але вперто йшов до своєї мети.
Результатом сттало створення громадської організації яка почала рости чисельно. Та запрошення на посаду завідуючого територіальним центром по реєстрації бездомних громадян, та звільнених з місць позбавленя волі в одному з районів Полтави.
Детальніше опишу все через місяць, коли вже зміню посаду молодшої мед сестри на нову, та коли наша ГО реалізує перші заплановані дії.
А ось і посилання на сайт створенної НГО
http://biurokontrol.ru/