Неодноразово читав про прагнення до змін в державі та свідомості громадян. Вирішив поділитись і своїми спостереженнямита планами на майбутній рік .

 Те, що на рівні особистості групи дуже дієві, для мене незаперечний факт. Час від часу спілкуюсь з релігійними діячами і ставлю їм одне питання, чи є зараз біблійні дива. Чую різні відповіді. А потім розповідаю, що бачив як людина, яка збирала картон на смітниках, через рік активної участі в ГСД зайняла керівну посаду в одній з приватних компаній. Він пройшов усі щаблі від робітника до цієї посади. Я сам не завжди впізнаю в ньому ту зламану людину, яку колись побачив вперше.

Але чи дієві групи на рівні громади, області ?

  Відповім - ТАК! У Полтаві групи самодопомоги існують вже сімнадцять років. Групи різні, вирішують різні проблеми, але почалося все з однієї групи Анонімних алкоголіків. До наркодиспансеру почали приходити пацієнти, які стояли на обліку і неодноразово проходили курс лікування, який практично не давав результату. Але вони були тверезі і хотіли спілкуватися з іншими пацієнтами. Результати приголомшували: спонтанна ремісія, до того ж у багатьох. З тих пір співпраця обласного наркодиспансера та груп самодопомоги розвивається. Лікарі та держслужбовці побачили користь та результативність такого симбіозу. На сьогодні при кожному стаціонарному відділенні, а їх чотири, працює окрема група самодопомоги. На посади консультантів, соціальних працівників набирають людей з цих груп, які мають вже багаторічний досвід роботи з залежними.

 Ефективність та користь зробили більше, чим лобіювання своїх інтересів. Люди просто почали допомагати, не просячи нічого на заміну. І наскільки мені відомо, Полтавські наркологи зараз самі діляться з колегами досвідом співпраці. Про цей досвід знають і в Керчі, і у Львові.

А ось і погляд завідуючої третім стаціонарним відділенням Полтавського Обласного Наркологічного диспансеру Каджої Наталії Володимирівни-"Группы самопомощи способствовали переориентации наркологии с биологической направленности( медикаментозное лечение) на психологическую(создание реабилитационных программ). А также переадресации пациентов в постгоспитальный период в терапевтическую среду созданную группами самопомощи. "

 Теж саме зробили жінки які на своєму досвіді знають що таке рак молочної залози. Вже більше десяти років в Полтаві існує група самодопомоги «Надія» , члени групи це волонтери які живуть з цим діагнозом і підтримують жінок як перед операцією, так і в післяопераційний період. Допомагають адаптуватися. Статистика твердить, що пацієнти які беруть участь в таких заходах мають більш продуктивне і тривале життя.

  Я вже писав про групу самодопомоги, яка була створена в колонії (ВК 64). Днями мені зателефонували звідти і запитали про наміри на наступний рік, напрямки роботи. Це і надихнуло мене на таку тему блогозапису. Я розумію, що є користь від нашої групи. Користь для засуджених та соціальної служби колонії. В планах створення ще однієї групи в ВК 16. І я розумію, що така співпраця може закріпитись на довгі роки. Маю інформацію, що Львів’яни теж зацікавилися нашим досвідом .

 Ще хочу поділитися планами на цей новий рік. Вже мав перемовини з жінкою яка прикута до інвалідного візка, але і я не зрівняюся з її енергійністю ... Так от плануємо створити групу самодопомоги в стаціонарному відділенні Полтавського протезно-ортопедичного заводу. Для людей які отримали інвалідніст. За словами цієї жінки, їм дуже важлива підтримка, та приклад продуктивного життя , тому що перші три місяці багатьом важко прийняти такі зміни, і чи не єдиним виходом здається самогубство.

 Приклади таких спільнот самодопомоги, в основному виконують психологічну підтримку і не беруть на себе матеріальних зобов язань. Але вони органічно заповнили «прогалини» медицини та соціальних служб. А головне почали співпрацювати з цими службами, весь час покращуючи їх роботу. Також важливим для мене здається самофінансування цих ініціатив, незалежність від донорів та їх політики. Відстоюються тільки інтереси своєї громади і цілком відкидаються політика,особисті амбіції, або матеріальна винагорода. Тому, я вважаю, що реальні реформи в державі відбудуться коли люди почнуть  згуртовуватись навколо своїх проблем і перестануть перекладати їх вирішення на третю сторону.