Увiйти
+ Пiдписатися
Как должно выглядеть высшее образование в Украине?
Что бы достигнуть места назначения, для начала нужно знать куда вообще идти.
Сфера образования должна перестать быть бесполезным гуманитарным вопросом, который финансируется и обсуждается по остаточному принципу. Образование это тот продукт, с которым Украина может выходить на международные рынки и успешно конкурировать с ведущими игроками из Европы и США. Цель кажется слишком амбициозной, но, тем не менее, у нашей страны есть все необходимое – богатая образовательная традиция, разветвленная сеть высших учебных заведений и социальный запрос на формальное обучение. Каким же должно быть украинское высшее образование, что бы бросить вызов Гарварду и Оксфорду?
Блок первый. Студенческий.
Билл Гейтс прав, когда говорит о том, что в современных условиях единственное что важно для обучения это мотивация студента. В сети сейчас можно изучить все, начиная теорией посмотдернизма и заканчивая физикой атомных частиц. Только захочет ли студент это учить?
Любимый вопрос педагогов и родителей, которые они адресуют психологам «Как заставить ребенка учится?». Да, никак. Если вы будете пихать еду в сытого человека, тем более невкусную то все чего вы добьетесь – его вырвет, и вряд ли он будет испытывать к вам и к этим блюдам позитивные чувства. То же самое и с обучением.
Не буду разводить широкую демагогию, а просто скажу, что на мой взгляд нужно сделать что бы эта мотивация присутствовала. Самое важное в этом вопросе – хотя бы слабый, но осознанный выбор будущей профессии.
Тут поможет качественная профориентационная работа школьного психолога и администрации. В западных странах это поставлено на поток: дни профессии в школе, когда родители учеников приходят и рассказывают о своих специальностях, всевозможные тесты и собеседования, которые проводит психолог с выпускниками, ярмарки работодателей и т.д.Студенту важно хотя бы отдаленно понимать, чем он будет заниматься, поступая на инженера, врача или маркетолога. Без этого понимания обучение превращается в заучивание бесполезных огромных массивов данных.
Сразу после поступления студентов нужно отправлять на реальные предприятия с целью ознакомления. По некоторым специальностям студенты их видят, уже когда сами начинают искать работу и понимают что ничего не умеют.
Кроме того, на первом курсе еще не поздно понять что собрался заниматься не тем и использовать возможность поменять специальность. Сейчас это очень сложная бюрократическая процедура, которую нужно упрощать.
Обучение должно неотрывно идти с практическим применением теоретических знаний. Реальные ситуации из производства, кейсы, домашние проекты и деловые игры – вот основа успешной подготовки специалиста.
И естественно, нужен еще один пункт, который существенно уравняет в шансах на трудоустройство вчерашнего студента и опытного работника. Это дисциплина «Введение в рынок», которая должна читаться на старших курсах, и включать изучение реальных расстановок сил, основных игроков, типов потребителей продукта и т.д.
Часть этих пунктов уже может реализовать учебное заведение. Примерами могут служить Могилянка, Богомольца, КПИ и КРОК. Часть требует юридического регулирования, но само по себе оно тоже не появится. Для него нужен запрос от учебных заведений, которого пока не хватает.
- 20.02.2013
Олександр Равчев 
4
Коментарі
Дякую за підняте питання. Отримання вищої освіти це тільки окремий етап отримання людиною знань. де не менш активну роль грає школа, родина та навіть фільми і багато чого ще. Але це все різнобарв'я інтер'єру для процесу навчання, втрачає сенс якщо у людини відсутні цінності моменти, які творитимуть мотивацію до навчання чи інфантильної поведінки, буде бажання конструювати своє майбутнє чи "все вирішують гроші і зв'язки".
Тому цікавим є у цьому питанні поговорити про шляхи вироблення цінностей людиною, роллю учителів-викладачів, про вікові рамки формування цінностей, основні чинники впливу на надання переваг тим, чи іншим цінностям. Мені видається, що тут криється джерело "мотивацій" до успіху у навчанні. Далі можна говорити про навчальні технології, кількість необхідних знань та сума практичних навиків для отримання ефективної особи у непередбачуваному майбутньому.
Цікавим буде, якщо такий підхід когось тут зацікавить. Думаю, що дискусія в такому ракурсі виглядає досить плідною та несподівано результативною.
Погоджуюсь що наразі в нас вся система соціалізації особистості кульгає на обидві ноги( Про вищу освіту я написав, оскільки саме в цій сфері працюю, хоча стан шкілької освіти і батьківського виховання теж має ряд проблем. Зокрема в тому, що зараз фактично дітей виховують не батьки, а телевізор та інтернет(
Дуже дякую за чудову статтю.
Багато думав про те, як можна змінити систему освіти і над чим особисто я маю працювати та прийшов до висновку, що все досить досконале окрім того, що ПРОФОРІЄНТАЦІЯ ПРАКТИЧНО ВІДСУТНЯ і що її введення було би ледь не панацеєю.
Практично одразу пощастило протягом півроку займатися профорієнтаційною практикою для абітурієнтів (підказував спеціалізацію у межах обраного інституту), потім - декілька років перерва.
2011го року пропустив громадські слухання стосовно проґрами розвитку освіти до 2015р. й у попередньому тексті її, на котрий уже вплинути не міг, ПРО ПРОФОРІЄНТАЦІЮ - ФАКТИЧНО НІЧОГО (це слово зустрілося один раз у контексті профорієнтації сільської молоди, що іде до педінститутів, очевидно вирваний з одного із проєктів фраґмент).
ОДНА ЛИШЕ ЗАРАЗ ДУМКА - ЩО ІСНУЮЧЕ СТАНОВИЩЕ ВИГІДНЕ Й ОСВІТЯНАМ, І ВЛАДІ, тому що дурних студентів легше доїти та керувати ними.
Коли я вчився ще у технікумі, 29 із 30 чоловік нічого не тямила і досі не тямлять у спеціальності. А один вчив все сам і прийшов підготовлений, фактично формальна освіта виявилась йому не потрібна. І його секрет був не у працьовитості, цінність якої часто нав'язують, а у тому, що до електроніки мав найбільші здібності. Пізніше я пішов перевчатися й оцінив, які гарні проґрами навчання у нас та викладачі, принаймні у престижних вишах - головне, щоби студентам було цікаво.
Так я прийшов до абсолютизації роли профорієнтації, складними життєвими ситуаціями цілком підтвердив ідею Сковороди про те, що головне - займатися тим, що підходить. Зараз збираюся спробувати запустити пов'язаний із профорієнтацією проєкт.
Як на мій погляд, досить констатацій негативів. Всім давно зрозуміло, що в країні погано майже все, в т.ч. освіта. А всі запропоновані способи мотивації виглядають по-дитячому і мало що дадуть. Найкраща мотивація - це "витягування". Мається на увазі, що суспільство, роботодавці своїми потребами у кваліфікованості наче витягують навчених із загальної сірої маси тих, хто ходить у навчальні заклади. От механізм такого витягування треба формувати.