Увiйти
+ Пiдписатися
Чому місцева влада не користується послугами Консультантів та Експертів
Що ми маємо сьогодні?
Активні консультації на рівні політичних сил, кандидатів на посади міського голови. Як тільки вибори закінчуються – закінчуються і консультації. Тому що кожен мер і депутат вважає, мабуть, що він тепер самий розумний раз його обрали і в нічия допомога йому не потрібна. А що ж відбувається тоді у сесійних залах і кабінетах виконкомів, я вже не говорю про сільські ради, де півкаденції всі вчаться керувати. А відбувається ось що. Мери і сільські голови не дуже то і зацікавлені у підвищенні кваліфікації, навчаннях депутатів рад. Так легше проводити сесії, коли тебе не розуміють і проводити необхідні рішення. Ви візьміть проведіть опитування, хто наприклад, є головами бюджетних комісій. Хто із них розуміється на бюджетуванні і розподілі коштів згідно бюджетного кодексу?
Ось вам і перша причина – необізнаність – шлях до єдинокерування головами рад. Друга причина – в нашій психології до сих пір сидить переконання, що звернутись за допомогою – це значить визнати власну безпорадність. Маячня. 90% часу апарати органів влади працюють над поточними питаннями (особливо адміністрації) із них відсотків 50% це взагалі пожежні питання. Трохи вільніше почуваються ради (обласна і районні) от би їм якраз і попрацювати над стратегічними питаннями. Для цього і потрібні консультанти та експерти які розбираються професійно, а не політично у питаннях важливих для регіону. Інколи зустрічаються повідомлення що громадська чи політична рада прийняли план розвитку до такого то року, але в більшості то є формальність. За фахову роботу треба платити, а на волонтерських засадах хіба що руку підняти (така позиція більшості у громадських утвореннях при владі). Третя причина – це ж треба тим Експертам гроші платити. Треба. Ви ж в магазині не безкоштовно отримуєте товар, от і послуги фахівців теж коштують. Законодавство не забороняє користуватись такими послугами, але нинішня практика свідчить, що такі угоди часто розглядаються як корупційні (виведення коштів). Четверта причина. Політики живуть витборчими каденціями, а не думками про місто, район, область (є виключення, але тільки виключення), тому вони мало вмотивовані думати про те, що буде після них. Нажаль.
Світова практика.
Свого часу я проходив навчання по профілю «How to be a better POLICY advisor», яке проводила Братиславська мережа дослідників у галузі державного управління. Так от зверніть увагу (для знавців англійської) POLICY advisor, а не POLITIC. Т.то консультант із стратегії розвитку, а не політичний консультант. У світі є розподіл на політичний консалтинг в сенсі виборчий, а також поствиборчий. Це якраз той який забезпечує професійне консультування по життево важливих питанях регіону. І слово політика здебільшого трактується як напрямок руху, а не політичні симпатії. Участь консультантів на стадії підготовки стратегічних (головних) управлінських рішень та проектів, їх громадська експертиза є свідченням демократичності, прозорості влади, високої культури її. У США роль інтелектуального посередництва взагалі надважлива. Консалтингові агенції володіють великим масивом даних (як нам ще далеко до повноцінних і реальних баз даних) і тому регулярно отримують замовлення від влади на розробку проекту нових напрямків розвитку чи вирішення застарілих проблем. Експерти таких Агенцій одні із найбільш оплачуваних у США.
Що робити?
Щирість завжди в ціні. Тому пропоную політикам вилізти із своєї псевдозначимості і спробувати стати державними діячами, людьми, що думають про регіон, державу, людей, а не лише своє політичне майбутне. Не створювати більше ПРИ владі ніяких агенцій розвитку, агенцій залучення інвестицій тощо (оцініть ефективність їх роботи за простою формулою користь у гривнях поділити потрачено на їх існування коштів). Шукайте інтелектуальних посередників серед професійних Експертів, громадських організацій, наукових установ (там де це доцільно, я теж скептично ставлюсь до висновків в галузі реальної економіки суто книжкових професорів). Залучайте їх не під взагалі, бо результату ніколи не буде, а під конкретні проекти. Наприклад. Рівне. Промоція міста. Рівне-центр Волині. Не за горами адмін реформа і якщо Рівне не займемось цим сьогодні то завтра буде центром Луцьк. Здолбунів. Рівненська область. Що робити з колишнім цементним заводом? Територія-інвестиційно приваблива, із доступом до залізниці, підїзними шляхами. Ще рік-два і вона захламиться не лише підпільними ковбаснями, а й людськими хлівчиками, притулками для собак. А це чи не єдине ще місце під великий інвестиційний проект. Сарни. Рівненська область. Центр українсько-білоруської торгівлі. Склади, логістика, просування. Біле озеро –місце організованного, цивілізованого відпочинку в природньо створених умовах. Розробка туристичного маршруту, відпочінкової бази, ремонт доріг, інфраструктури. Список може бути продовжено. Звертайтесь :) Друге що можна запропонувати – систему підготовки депутатів. Так так. Вони просто зізнатись бояться, скільки із них сидять на сесіях і нічого (!) не розуміють, коли йдеться про генплани, бюджет, земельний кадастр. Короткострокові тренінги, семінари з практичними завданнями все це швидко поліпшить ситуацію. І тоді всім буде краще. Бо розумна дискусія ради і виконкому з мером – це однозначно вищий рівень прийнятого компромісного рішення, ніж просто підняття руки. Третє що запропоную – це індивідульний коучінг (наставництво, тренерство, консультація) для перших осіб, що відповідають за прийняття рішень. У мера, сільського голови безліч страхів і невпевненості. Наприклад мер міста боїться, що коли до нього звертається громадянин не напряму в приймальню, а через якусь політичну фракцію чи окремого депутата, то надана допомога буде «зарахована» в актив депутата, а не мера, не кажучи вже про здогадки про суму «дякую» від відвідувача. Це страхи з якими треба боротись, які треба визнати і залучитись підтримкою свого власного коуча (не плутати з психіатром :)). Щирість і відкритість – шлях до прозорого врядування в країні, залучення Експертів – шлях до результативної прозорої влади!
Микола Орлов, радник із стратегічного розвитку
- 03.02.2013
Орлов Микола 
46
Коментарі
+1 Підтримую автора. Слушні поради, актуальний матеріал, рекомендую шановним політикам та чиновникам прислухатися та частіше залучати експертів до співпраці. Звертайтесь :)
Цікаво!
Вважаю що експертне середовище з числа НГО вже значно випереджає консервативне владне середовище. Всі найновіші тренди, інструменти швидко і якісно засвоюють саме НГОшні консультанти, які на відміну від влади, особливо місцевої, особливо з малих громад, не цурається вчитись впродовж життя. Ось тут і дилема.Влада не розуміє для чого їм запрошувати цих розумників, а НГОшникі не можуть без владних повноважень зреалізувати швидко все намічене. Тому або вибудовують свій шлях до влади (див.попередній мій Блог) або довго переконують владу і шукають союзників в ОЧЕВИДНИХ речах.
Микола, от реально: чи багато ти бачив чиновників і депутатів, які бажають займатися самоосвітою? Їм же загалом краще, аби ніхто не чіпав. І оце - відкритість, прозорість, комунікація - для них звучить страшним страхом
Богданко, звичайно. Тому і жаль що так є. Хоча прогресивні і депутати і голови є, інакше би було взагалі дуже сумно.
Миколо, чи багато Ви бачили дійсно кваліфікованих, а головне досвідченних, консультантів? Я не про Вас особисто, а про загал консультантів. Найчастіше це практично учорашні випускники ВНЗ, які кілька тижнів, краще місяців, поїздили по закордонах і послухали там лекції, подивилися на успішні приклади. До речі те саме і в бізнесі. Запевняю у цьому, як президент найстарішої української асоціації Укрконсалтінг. Чи може, хтось з консультантів похвалитися, що він (вона) хоча б 5 років брав на себе відповідальність за конкретні результати, людей, гроші? Я таких ще не бачив. А у тому ж зарубіжжі консультант - це, дуже часто, спеціаліст, який за віком залишив службу, бізнес і ділиться досвідом.
Готовий продовжити наше особисте спілкування і запропонувати спосіб вирішення проблеми, яку Ви винесли у заголовок.
Дякую, звісно я теж готовий до продовження розмови так як і говорив вам це тиждень тому. Дякую що завітали в Рівне і не забули подзвонитиі зустрітись) Тема консалтинга цікава (як владного так і бізнес напрямку)
Звісно і Олег правий, але тільки відносно фактичних осіб, які зачасту виконують обов'язки та займають посади помічників, консультантів, радників тощо. Бо здебільшого це люди близького кола чиновників чи депутатів, які призначені не за професійним принципом. Тут же, як я зрозумів, Микола пише про реальних спеціалістів з тих чи інших питань з числа представників громадськості, профільних НГО, досвідчених і які б могли ефективно консультувати представників органів влади. Але ті чомусь майже не користуються послугами.
І я з обома останніми коментаторами погоджусь теж. п.Андрій точно описав саму суть проблеми, саме це я і доносив у своєму блозі, а з п.Олегом погоджусь у тому що є персоналії, що підміняють поняття "прочитати лекцію" із "взяти відповідальність за запропоноване". Консультант, якому я довіряю-це не універсал, а вузькопрофільний, віком від 35, з гарною профільною підготовкою і роботою у реальному секторі, такий що володіє навичками комунікацій.
Миколо, дякую за цікавий аналітичний матеріал. У мене запитання - хто може претендувати на консультанта зі стратегічних питань-з досвідом праці в НГО, або фахівець з НГО? Поясніть вираз- взяти відповідальність за запропоноване.Вже відомо куди завела відповідальність деяких політиків...
Консультантом для влади може бути той, хто відповідає критеріям, ну наприклад, моїм що я написав вище, і розуміється на темі. Якщо це муніципальний розвиток, то таким може бути колишні працівники мерії, депутати, керівники комунальних підприємств+дослідники цієї теми з університетського середовища. "Взяти відповідальність"-це спроможність консультанта довести справу до результативного завершення при виконанні політиками усіх запропонованих рекомедацій.
Дякую, п.Микола!Визначила себе дослідником цієї теми на протязі 15 років роботи у НГО на регіональному та національному рівні.Є певні зміни менталітету влади щодо діяльності ГО у стратегічному плануванні, але вони ще не такі, щоби рекомендації ставали запорукою до змін.Причиною вважаю небажання або вичікування деяких НГО до консолідації зусиль у цьому напрямку, можливо відсутність таких цілей у діяльності на регіональному рівні
Дякую Миколо за добру справу! Маємо нові підходи до цієї проблеми. Запрошую до співпраці. Голова ГО ICA-Ukraine, координатор "Програми залучення громадських лідерів Україна - Міннесота", Світлана Саламатова 066 1791214
Ну от і подзвонив)) і дякую що тут відписались, а то де б ми стільки спільного знайшли б якби не ГУРТ.
Дякую Микола за дзвіночок. Приємне знайомство за участю ГУРТ! Я впевнена, що ми, ГУРТ, ВИ та Ваша команда, обов'язково зробимо спільну справу задля розбудови кращого майбутнього для наших дітей...
Нам нав'язали правила гри, за якими ми всі пробуємо грати. Наче як у шашки: ми - за цими правилами, влада - "у Чапаєва". Тому й накращий консультант - вихідець із влади. В цій ситуації ми можемо насолоджуватися точковими успіхами наших колег при абсолютній незмінності ситуації в цілому. Вихід один: створювати власні правила і грати на рівних з усіма. Я пропоную створити такі правила разом (див. www.cif.org.ua або публікацію на ГУРТі https://gurt.org.ua/partnerships/16376/).
Створимо такі правила - системний пакет місцевих актів для розвитку громадянського суспільства - зробимо впевнений крок до недалекого світлого мйбутнього. І тоді ми, з новими ідеями і унікальним досвідом будемо найкращими і шалено запитуваними консультантами.
влучне порівняння "Ми за правилами", влада В Чапаєва:))))
Можна перефразувати? "Ми" у поддавки", а влада у "Чапаєва")))
Точно, "у поддавки". Але якось так стидливо, вірніше, гидливо. Мовляв, ми не проститутки, так що поговоримо про вищу ціну...
Тому й треба самим робити правила гри, і запропонувати усім співгромадянам два пункти статуту:
1. Граємо всі за правилами без виключень, пільг і застережень.
2. Хто хоче запропонувати свій варіант - див. п.1 і автоматично - astalavista, baby.
Вам, пане Миколо, є що сказати і написати. Пропоную взятися за один із проектів документів програми розвитку громадянського суспільства. Вони всі доступні на вказаній мною сторінці через googledocs
Як на мою думку, ідеальна ситуація коли влада і "ми" ідемо разом заради майбутьного наступних поколіннь. Дуже героїчно створювати противаги існуючому середовищу, але більш героїчно навчитись виробляти разом нові рішення і разом їх реалізовувати...
Громадські організації не є політичними структурами, але кожен з нас має право висловлювати особисту думку.
Найважлівіше навчитись робити спільну справу, не боятися робити помилки і навчитися їх виправляти з повагою один до одного...
Про повагу Ви потрапили в точку.
Щастить тим у кого з обох сторін є розуміння цього. Коли обидві сторони знають сенс слів партнерство, обопільна вигода, переможець-переможець.
Абсолютно згоден. Але це можливо лише в умовах, коли до "висловленої думки" активно прислухаються ті, хто називає себе владою. Це просто неможливо за чинних правил гри. І окремі успіхи є лише виключенням, а не правилом. Це як анатомічне крісло зробити на 5 вигинів: ні посидіти, ні гінекологічного обстеження провести. А хто вже всівся у таке положення - за короткий стане таким, яким його хотіли бачити проектувальники крісла. Так що треба згадати старий анекдот про сантехніка у міськкомі партії та міняти систему. Починаючи з ключового елементу - громади. СИСТЕМУ.
Це слово СИСТЕМА також лунає і з в вуст влади... Моя ідея не відделяти владу від громади. Влада є одночасно і громадою, бо у кожного її представника/ці дома є родина і родичі, яка і є громада. Нажаль, в українській практиці, владні структури роблять поки що успішну практику залучення рідних до влади, але...тількі тому, що вони не розуміють негативних наслідків такого руху для власної долі... Тому, моя пропозиція є не оригиінальною: залучити до розробки Стратегії, перш за все для того, щоб у влади з'явилося почуття причасності до спільно вироблених рішень... Це один із шляхів розбудови довіри та поваги один до одного. Вірю, що навідь серед представників влади сучасної України є багато чесних та грамотних людей...
...багато чесних і грамотних людей... ЯКІ ПРИРЕЧЕНІ АБО ТЯГНУТИ ЛЯМКУ ДЕРЖСЛУЖБИ І ХОЧ ЯКОСЬ УТРИМУВАТИ НИНІШНЮ СИСТЕМУ ВІД ПОВНОГО МАРАЗМУ, АБО БУТИ ВИШТОВХНУТИМ В НІКУДИ...
тут велике внутрішне протиріччя маю. Чи є благом ПРИРЕЧЕНО щось робити і тішити себе тим, що ти не даєш потонути. Як по мені краще жахливий кінець чим жах без кінця.
З п.Валерієм згодна про систему, але спочатку треба написати Стратегію як її змінити.У цьому взяла би участь, як член Всеукраїнської екологічної ліги , яка вже має проект концепції переходу України до збалансованого розвитку (Конференція ООН 1992 та 2012 років в Ріо-де- Жанейро)
Я займаюсь зміною системи на ключовому рівні - первинному. Написання Стратегії загалом - дуже важливе завдання і його треба виконувати, щоб був продукт, коли буде кому її вручати на виконання.
Нам важко змиритися, але варто зрозуміти, що зміни в держані не почнуться з Києва, іншої Верховної Ради, доброго Президента та ін. Зміни почнуть з голів українців (50%), продовжаться у містах і селах, а вже закінчуватимуться в Києві.
Я вважаю також що це дуже правильно. Мав досвід розробки одного продукту на рівні програми реформування ЖКГ. Поки писалась робота був один міністр, поки закінчили-інший. І робота вже стала нікому не потрібна. В таки моменти розумієш що не ти і твоя праця потрібні були, а політична доцільність важливіша
Зміни на ключовому, первинному рівні, робити найскладніше, бо більшість людей вважає, що повернення до перших кроків - це рух у зворотньому напрямку... Але, у разі неповернення до "істоку" помилки або початку зародження чогось неможливо зробити зміни у майбутньому...
Дивлюся, що тут, на форумі, збирається команда однодумців. Нас вже четверо, а скількі потрібно, щоб дійсно зробити справу?
7 у степені, починаючи з 1
Шановні добродії, гуртом добре і батька бить, але чи варто? Щоб змінити менталітет українців- по світам їхати від проблем- треба вже виходити на вулиці, подивитися один на одного та шукати тих,кому за Державу "обидно".Вже час збирати каміння , без практичних зусиль кожного з нас життя не зміниться на краще в тих містах та селах, які самостійно без державної підтримки виживають.Я вже почала процес з розповсюдження інформації-як діяти.
Раїса,Ви прави, треба робити кожного дня реальні і практичні речі для людей. Я також використовую метод залучення людей до вирішення їх проблем. Я можу зробити це краще за них, але, навчилася не рухатись доти людина сама не зробить крок до самої себе...
Гуртом бити не рекомендую, бо це шлях до випадкового вбивства. Гуртом треба робити добрі справи. Наприклад, Ви, точно вмієте добре робити те, що не вмію я і навпаки. Коли ми разом, то шанс на реалізацію доброї справи стає реальністю. Одна голова добре, дві - краще...
Cвітлана, дякую за підтримку.Нещодавна розмовляла з чоловіком, який робить не на одній роботі, сам реалізується , але людей не любить, лається на них.Дійсно мотиві до змін у людей на низькому рівні, але економічна та соціальна криза, а за ними моральна в суспільстві ,відсутність бачення майбутнього, якого ми хочемо на національному рівні не об'єднує людей. Депресію нації Рузвельт подолав в економічній, технологічній стратегії, тому рівень технократичного суспільства Америки вищий за наш.Нам також консолідувати народ треба за обговоренням нашої стратегії,нашої мрії, форми можуть бути різні- круглі столи з залученням науковців, фахівців, міжнародних експертів, громадських лідерів, широкого коло ЗМІ Мрії ,щодо свого майбутнього мають реалізуватися, якщо ми всі , або більшість цього захочуть.Суспільна просвіта допоможе підняти мотивацію до рішення наших проблем
Ми самі маємо стати тією зміною, яку хочемо бачити в світі»Ганді.Починати будуть ті ,хто це усвідомлює, попит на лідерів ще є
"Чому місцева влада не користується послугами Консультантів та Експертів"... Відповідь дуже проста. З розуміння нашої влади вони знають все. Коли я в черговий раз чую ключову фразу "Ми це знаємо" або "Я все знаю" від тих, хто управляє державою або містом, я неодмінно запитую того, хто це сказав "Якщо ви/ми все знаємо, чому живемо як свині?"...
Я зустрічаю багато людей при владі з блискавичним умом і знаннями, але якщо ці люди не можуть "освоювати" ресурс згідно правил Системи, їх знання тут непотрібні...
Не буду оригінальною, якщо скажу, що змінюючись персонально, ми маємо змогу змінити навколишнє середовище, навідь за умови, якщо "середовище" не бажає змін...
Саме так, критична маса людей які бажають щось робити і роблять цей рух правилом для інших. Тому у того хто знає і вміє щось робити добре завжди є вибір або вмонтуватись в систему або створити правила з однодумцями для нової системи.
..."спаси себя и вокруг тебя спасутся тысячи" Серафим Саровский...
"Ми самі маємо стати тією зміною, яку хочемо бачити в світі»Ганді.Починати будуть ті ,хто це усвідомлює, попит на лідерів ще є
Безумовно, що самі. Але просте питання. То яка справа дасть більший результат: переконувати нинішню владу користуватись послугами тих хто на тому розуміється; самим ставати владою і формувати разом із експертами широке коло громадської дискусії та колективного прийняття рішень; критикувати місцеву владу і громаді пропонувати альтернативні варіанти вирішення проблеми ?
Буквально вчора ми проводили стратегіну сессію розвитку нашої організації, на якої були присутні 2 представника місцевої влади, міста, з яким ми розбудовуємо партнерські відносини. По-перше, дуже приємно, що влада з задоволенням провела з нами свій законний вихідний день. По-друге, таке партнерство між владою і нашою організацією - це результат великого конфлікту та ідеологічного притистояння..., у результаті якого ми знайшли шлях один до доного та можливість почути один іншого...
Ми намагаємося донести думку до влади, що притистояння один одному - це не шлях до поліпшення якості навколишнього життя громади. Ми шукаємо шляхи (і знаходимо їх) для спільних дії та проектів. Тільки у такому русі можно зрозуміти один одного, та виправити помилки протисояння...
Щиро радий за вас...
Найкращі вітання з Харкова,шановні колеги!Уважно перечитала статтю та всі коментарі.Вважаю тему дуже важливою і для підвищення якості роботи НДО та врядування на місцях ,і для розвитку громадянського суспільства в Україні.
ПРОПОНУЮ додати конструктиву до дискусії:що та як практично зробити для запрошення владою консультантів\ експертів з НДО?Можливо хтось вже має досвід.Також пропоную гуртом звернутися до "ГУРТА" про надання рекомендацій - вони за декілька років вже (мабуть)знають - хто експерт в якому питанні? Які ще варіанти дій???
Прошу зібратися всім зацікавленим сторонам у розвитку цієї теми і розробити спільний план дій.