Дивними виглядають спроби виміряти доброту в грошах. Доброта йде від серця і не має жодних одиниць вимірювання. Тому визначення "хто більше" чи "хто краще" робить добро - справа невдячна і безрезультатна в перспективі. Добро не конкурує, воно як рослина - може зростати, розквітати, давати плоди і, навіть, розмножуватися.

Вікторія! По-перше,дякую за коментар=)А по-друге, я зразу зазначив, що, на мою думку, логіка роздумів на цю тему є однаковою не лише для фінансової допомоги. Просто так було простіше це представити, показати. І саме те, що Ви написали "Доброта йде від серця і не має жодних одиниць вимірювання" я і намагався донести.

кстати,по-моему,одна из проблем нашего общества,это вот такое вот отношение - если он беден и поделился,то он молодец,прям как в сказках (не в обиду!!!)......честно говоря сказать,кто действительно сделал поступок,а кто позер,не просто вдавшись в поверностную историю,так как она ведет к определенному предубеждению и штампу.....а к тому,с какой целью человек так поступил и его определнные духовные взгляды.....может,этот бездомный,отдавший последнее своему,например,другу,на следущий день за это же его убьет,потому что он не так сказал ему спасибо,как тот хотел)))

Переконаний, що найбільше добра зробив бізнесмен. По-перше, він віддав гроші які заробив власною працею, на відміну від безпритульного, для якого "як прийшло так і пішло" і студента, якому ці гроші теж, фактично, дісталися задарма (студент їх теж заробив? а як на рахунок іншого студента, який при таких самих оцінках та стараннях вчиться на контракті і стипендії не отримує, а ще й сам платить?).
По-друге, дати жабракові милостиню - значить гарантувати його завтрашнє жабрацтво. Стипендія студента піде на рятування одного (так, безцінного) життя, але завтра треба буде рятувати ще, післязавтра - ще... Гроші ж бізнесмена (заможного чоловіка) можуть піти на навчання жабрака якійсь професії, або на придбання нового обладнання для лікарні, маючи яке не треба буде збирати на дороге лікування...

Зазвичай люди, скажімо так, менш добрі, підозрюють людей, скажімо, знову ж таки, трохи більш добрих у тому, що вони нещирі, позери і так далі - тобто насправді - не такі добрі, якими здаються. Так відбувається тому, що майже кожний міряє світ своїм метром. Сперечатися про те, хто зробив добро щиро, а хто з каменем (чи грошима) за пазухою - останнє діло. Спершу б навчитися його робити самим і регулярно.

Головне тут, навіть, не кількість зробленого добра, а вже сам намір зробити його і саме здійснення добра. Це ознака, на мою думку, ще духовної, не аморальної, щирої, справжньої людини, яка живе не лише інстинктами, а здатна до вищих проявів своєї сутності.

Головне тут, навіть, не кількість зробленого добра, а вже сам намір зробити його і саме здійснення добра. Це ознака, на мою думку, ще духовної, не аморальної, щирої, справжньої людини, яка живе не лише інстинктами, а здатна до вищих проявів своєї сутності.

"Головне тут, навіть, не кількість зробленого добра, а вже сам намір зробити його і саме здійснення добра. "
А благими намірами дорога куди вислана?:)))

... якось на консультації один алкоголік-наркоман на 3-му році тверезості, мені сказав: "Тепер я хочу зробити стільки корисного - скільки я колись напакостив"...

Це особа, про яких кажуть "пройшов Рим, Крим, і мідні труби"...
І, саме цікаве, що з цього часу пройшло десь біля 2-х років і йому це вдається!!! не афішуючи себе!

- кожен визначає самостійно...

... якось на консультації один алкоголік-наркоман на 3-му році тверезості, мені сказав: "Тепер я хочу зробити стільки корисного - скільки я колись напакостив"...

Це особа, про яких кажуть "пройшов Рим, Крим, і мідні труби"...
І, саме цікаве, що з цього часу пройшло десь біля 2-х років і йому це вдається!!! не афішуючи себе!

- кожен визначає самостійно...

Хорошие люди нужны для того, чтобы плохие жили еще лучше.

пану Ізюмському: Куди??

http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F%D0%BC%D0%B8_%D0%B2%D1%8B%D0%BC%D0%BE%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%B0_%D0%B2_%D0%B0%D0%B4

Хороший приклад у Тараса Кушніра. Головне не мати гордині з того, що робиш добро, а яке воно - це не суттєво.

Тобто, оцінюючи намір або вчинок, пропонується брати до уваги лише мотиви, безвідносно до ймовірних наслідків? Благодійність заради благодійності?
Ситуація: є два однакових підприємця з однаковими статками, вони обидва внесли гроші на одну й ту ж саму благодійну справу. Перший дав 5 тис. грн. і попросив його ім'я не називати, другий дав 20 тис. грн., зробив з цього PR, внаслідок чого отримав 30 тис. грн. В результаті у першого 5 тис. чистого збитку, а у другого - 10 тис. чистого прибутку.
Але ж реальна допомога другого в 4 рази більша, ніж у першого! Чому перший святий, а другий "гад"? Багатим бути соромно? Заробляти гроші - соромно?

другий підприємець - продвинутий венчурний капіталіст )

Дякую.
Але я не прихильниця цього вислову.

а я прихильник, бо вважаю що "благого наміру" не достатньо щоб вчинок став по-справжньому добрим та корисним.

Можливо, я не заперечую. Але особисто для мене - це крилатий вислів, який, ніби-то, належить письменнику Самюелю Джонсону, не більше. Як і кожна людина, я маю право на власну думку, логіку. До того ж я не запевняю, що "благого наміру" достатньо, нагадую свої слова "...намір зробити добро і саме здійснення - це о з н а к а, на мою думку, ще духовної, не аморальної, щирої, справжньої людини, яка живе не лише інстинктами, а здатна до вищих проявів своєї сутності."
Але вдячна Вам, що поділилися і своїми знаннями

Другий не "гад", він спонсор, чи можна назвати це якось по-іншому. Але це не є добро в чистому вимірі, воно з домішками реклами піару самопросування тощо. Я в цьому нічого поганого не бачу, лишень речі треба називати своїми іменами. В першому випадку сама людина є добром. Знаю проміжні варіанти, коли людина дає кошти і каже, якщо прорекламуєте дякую, якщо ні - також добре.

А є й такі, які категорично не хочуть піару. Особисто знайома з такими добрими меценатами. Це, мабуть, вища ступінь...:)
Але мене ще завжди цікавила реальна доля цих "добрих, щирих, благодійницьких" справ (тобто грошей)

В своїй практичній фандрайзинговій діяльності я також зустрічав людей, які умовою виділення коштів ставили відсутність будь-якого PR-у. Звичайно, намагалися виявити справжні мотиви таких дій, і найчастіше це "небажання щоб інші набридали". З іншого боку, як рекламіст, впевнений: з точки зору економічної доцільності, PR на благодійності є неефективним порівняно з іншими методами та інструментами.
В той же час, постійно чую що "PR на благодійності - це погано". Чому погано - не чув жодних логічних аргументів. "Сходу" може навести аргументи чому це не погано: по-перше, таким чином висвітлюються проблеми в суспільстві і необхідність їх вирішення, по-друге, "формується тренд": підприємці дають приклад іншим підприємцям.

Дискусія виникає через те, що незрозуміло вимірюємо лишень чисте добро, чи вимірюємо добро в сумішах. Якщо чисте добро - так простіше, якщо в сумішах все набагато складніше, а які суміші, а які інградієнтиа, а в якій пропорції і тд. і тп.

на мою думку, ми плутаємо добро з користю, яке воно приносить іншим. Її, користь, можна виміряти, дати об"єктивну чи суб"єктивну оцінку. А от добро невимірне. Це щось таке, що і побачити можна лише в глибині очей. Зробивши добро, відчуваємо тепло десь глибоко в серці. І хочеться знов і знов пережити таке відчуття, себто робити добро. Мотиви робити добрі, суспільно корисні вчинки можуть бути дуже і дуже різні. А добрі чи погані мотиви, чи вправдовує ціль засоби,
.... - то тут потрібно дуже індивідуально дивитись.

Сидить жінка в переході з дитиною на руках, жабракує. А нам захотілось "відчути добро десь глибоко в серці", дали їй гроші і відчули! А те що дитина напоєна снодійним цілий день - нас не цікавить, і те що своїм "добром" ми спонукаємо цю жінку завтра знову поїти ту дитину - також! Бо нам же хочеться "знову і знову" відчувати те "добро", безвідносно до "користі", яку воно приносить! От поки будемо так діяти, поки й буде жінка поїти снодійним дитину, і будуть такі ж інші жінки з дітьми... Я вважаю позицію про самоцінність доброго наміру безвідносно до ймовірного результату вчинку шкідливою для суспільства. До рожевого пафосу про "добро заради добра" звик вже, але дивно бачити його тут, на ГУРТі...

Видались дуже цікавими міркування автора посту. Якби не було фото і надпису, що це думки студента, тобто людини молодої, всеодно здогадалася б, що писала людина розумна, але ще молода. В житті все набагато складніше... Зараз пригадалось, як колись один з наших телегероїв (до речі, теж молодий хлопець) на запитання, що таке добро і зло, відповів: "Зло має різні личини - так само, як і добро. За чимось, на перший погляд непривабливим і злим, може стояти справжне і велике добро. А буває і навпаки - те, що на перший погляд видається добром, насправді може виявитися злом. Не завжди це можна розгледіти одразу. Це все дуже відносно".
Мені ж близьким є заклик самого Сергія Костюка "не треба намагатися визначити чий вчинок «приніс більше добра» та доводити це комусь".

На мой взгляд, философия добрых поступков, одна перебороть свое ЭГО и суметь сделать хорошо другим, подобным себе, в данном случае в какой-то степени переломать себя, отказаться на время от материальных благ и отдать СОБСТВЕННЫЕ деньги другому или другим, тоесть это не что иное как борьба с самим собой и не важно какой твой социальный статус,перед природой мы все равны.

Добро завжди міняє. Найперше того, хто його робить. В рівній ж мірі тих кому роблять і тих хто це бачить. І ця зміна може бути як миттєвою так і виявитись в майбутньому. Це мій життєвий досвід.

І не буде людина,що знає про снодійне для дитини, кидати гроші знову і знову. Хіба що в задоволення власному его, а не із співпережиття.

Вибачайте за повтор, Інтеренет зв"язок підвів.

не знаю, кого міняють добрі вчинки. я от знаю людей, які "добро" роблять в обмін на "добро". або ще цікавіше. давненько якось пише знайома з одної бізнес-кантори і каже: ми от вирішили робити щось хороше - наприклад допомагати якомусь дитячому будинку, може щось порадиш. я їй кажу - ви хоч спочатку вчасно розраховуйтесь з власними працівниками, а то працівник, якому 2-3 місяці затримують зп не дуже буде горіти бажанням робити добро. після цієї розмови, знайома зі мною взагалі не спілкується

От ти Тарасе з огляду на працівника корисний вчинок зробив- може задумаються, а з огляду на сиріт? Тут важко вивести формулу добра, і щоб завжди правильний ККД рахувала. То ж давайте дякувати за добро, і за велике і за мале.

на тому світі розберемось. зараз треба просто працювати і робити свою справу, у яку ти віриш. про добро більше не писатиму. хай філософи сперечаються )

як на мене, пропагується безвідповідальне ставлення до доброчинності, і філософія тут не при чому

Шановний, де Ви бачите "безвідповідальне ставлення до доброчинності"?? Може це слова Наталі Бордун "То ж давайте дякувати за добро, і за велике і за мале"( від мене скажу, що підтримую це на всі 110%), або може "І не буде людина,що знає про снодійне для дитини, кидати гроші знову і знову. Хіба що в задоволення власному его, а не із співпережиття". І скажу відверто, якщо я побачу в переході жінку з дитиною на руках я теж дам їй гроші, бо на всі 100% я не впевнений щодо того, чи накачана дитина снодійним і може їй реально не вистачає на буханку хліба. Інше питання, що зробивши це я підсвідомо буде себе дорікати за те, що я не такий ще "продвинутий", щоб підійти і особисто розпитати, запитати чому вона це робить. І тоді, якщо їй реально це потрібно, то допомогти і не лише фінансово, а якщо ж це просто обман, то звернутися у відповідні органи, інстанції та особисто намагатися це зупитнити і врятувати дитину. Щодо того, що писав Тарас Тимчук, то я повністю погоджуюсь з його позицією щодо виплати ЗП працівникам, оскільки людина (працівник) особисто має приймати рішення чи допомагати, чи ні.

роздуми нагадали біблійну притчу про дві вдовині лепти.
А ще вислів "Кесареві - Кесареве, а Богові - Боже".
Вимірюючи добро, хіба не віддаєш Кесареві Боже чи навпаки?
А як міряти добро, наприклад, бізнесмена, який пожертвув в переході матері з дитиною грошей і які справді принесли їм велику користь, однак ці кошти з лишком він має завдяки її жебрацтву, припустимо, на підприємстві через недбальство цього власника-бізнесмена загинув її чоловік.

Писав тут про один реальний випадок
https://gurt.org.ua/blogs/%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%20%D0%86%D0%B7%D1%8E%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9/221/
Намір у викладачки був безумовно "благий", але й те, звідки гроші потрапили до її рук, і те як вона ними розпорядилася...

Обіцяв не писати, але згадав про таку реальну історію, описану в книзі мого товариша "Медсестра" http://fs80.www.ex.ua/get/e52d8744eeba4ed33ad1d5d4347ee140/4661957/MEDSESTRA_new.pdf у Розділі "Дрозд". А взагалі, цю книжку рекомендував почитати шанувальникам серіалу "Доктор Хаус" і тим, хто працює в громадському секторі та намагається тут щось змінювати. Автора знаю давно. Зараз він один з відомих київських фотографів. Хоча за освітою - медсестра ).

в мене теж, до речі, є свідоцтво "Молодша медсестра по догляду за хворими":))) цікаво, гендерні експерти вже борються з такими формулюваннями?:)

Так, є посада медбрат

Большое спасибо Андрею Овчаруку за комментарий!
Добро нужно делать тихо, чтобы левая рука не знала, что делает правая. Если это было от души - это и есть добро.
Каждый из этих людей сделал добро по своим возможностям. Студент отдал стипендию. Главное, чтобы завтра он об этом не жалел. Тогда это добро. Бизнесмен отдал какую-то сумму, но он принял это решение и не ждал пиара , славы или благодарности. Это важно.И это есть добро.
Очень разочаровал комментарий М.Изюмского...

Я прочитала статью Сергея. Здесь идет речь о составляющей добра - щедрости. Доброта это не только щедрость, доброта это совсем не жалость... Доброта это ценные качества человека, как полноценность, любовь, красота, честь, совесть, правда, дружба, мир. Живя, по этим лучам добра, человек уважаем, его ценят, как личность. Перед ним не стоит вопрос на сколько я больше или меньше кого либо сделал добра, так как для него быть добрым это его сущность. Если человек на правильном пути, он чувствует свой личностный рост, если он сбивается с пути добра, т.е. завидует, ревнует, жадничает, ненавидит, равнодушен,болеет, обманывает он останавливается в своем личностном человеческом развитии. Развитие человека бесконечно. Человеческий мозг задействован на 5-7%, представляете сколько можно совершенствоваться!
Если говорить о щедрости, о чем шла речь в статье, то щедрость это составляющая совести, а также к совести относится бескорыстие, благородство.
Я согласна с Сергеем, что синтез всех человеческих добрых качеств, определяет к нему отношение и уважение, а не только щедрость.
Если интересно узнать больше о доброте, личностном росте, любви приглашаю сюда http://planetadruzey.info/

дякую Михайлу Ізюмському за лінк https://www.youtube.com/watch?v=3L9YrhD0ZYg&feature=player_embedded#t=241s

Можливо, у підтвердження даних роздумів, я зустрів вчора один вислів : "...Не результат важен! не результат - а дух! Не что сделано - а как. Не что достигнуто - а какой ценой." Александр Солженицын... Хоча авжеж, результат не так просто посунити на задній план..

Я дізналася одне прекрасне твердження стосовно добра, пожертви, милостині...
"Справжня і щира вона тоді, коли права рука не знає скільки дає ліва" Це не справжнє добро, коли дістати з кишені гроші, паперові забрати, а копійки віддати. Хоча, воно визначеться не тільки сумою грошей, які ми пожертвували

В оригіналі це звучить так:
"А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя,
щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно".
(Мт 6:3,4)
але оце "віддасть тобі явно" ставить під сумнів безкорисність:)

Дякую, пане Михайле, за уточнення.