У нас законодавство просто супер! Це приблизно як папуасам Мерседес. Наче і їздить можна, так грошей на бензин немає і мало хто знає як ним користуватитсь.
Без державної політики соціального направлення виконання Указів, Конвенції неможливе.
Потрібна державна підтримка організацій, не тих які тільки пишуть гранти, а тих хто робить реальну роботу, згуртовує інвалідів, показує приклад повноцінного життя осіб з обмеженими фізичними можливостями. І ще одна проблема - це наша роздробленість, конфесій багато.. Сила тільки в єднанні, співпраці і захисті своїх прав на державному рівні. Захист прав, а не шкурних інтересів..

Пане Іване, дякую за коментар. Загальні правильні питання і загальна правильна відповідь. Тепер трохи деталізації в запитаннях до всіх. Почну з останнього запитання. Чи може людина з інвалідністю працювати в спорті для інвалідів? Бути не тільки підопічним-спортсменом, але і організовувати й очолювати роботу? Чи може людина з інвалідністю організовувати й проводити фестивалі?

Погоджусь з Iваном щодо державнoї пiдтримки саме тих організацій, які виконують реальну роботу, виводять з 4-х стiн інвалідів, пiднiмають питання на Всеукраїнському рiвнi задля покращення життєдiяльностi усiх iнвалiдiв, незалежно вiд їх мiсця проживання.
Спортивний тренер- iнвалiд - найкращий приклад, Сергiю, для фiзично обмежених осiб, особливо, для тих хто потрапив у таке становище зовсiм нещодавно. Такий тренер - наглядний приклад для поновлення здоров'я, змiни становища, а головне, можливiсть змiнити себе i бути корисним сiм'ї та суспiльству.
Чи може людина з інвалідністю організовувати й проводити фестивалі? Так, адже ти, Сергiю, проводиш!

На мою думку впровадження Конвенції про права інвалідів повинно одночасно "виходити" з пункту А (люди з обмеженими фізичними можливостями) та з пункту Б (відповідні державні органи та установи) і рухатися назустріч одне одному. Адже хоча нам і до вподоби мудрість про те, що "рятування потопаючих справа рук самих потопаючих", в житті, на жаль, без вправного рятувальника впоратися неможливо.
Щодо можливості людині з інвалідністю працювати в спорті для інвалідів чи організовувати фестивалі, - впевнена, що це цілком можливо, але знов-таки за умови дієвої підтримки людей фізично здорових.

Згоден з паном Іваном. Законів та різного роду підзаконних
актів, де тільки зустрічається слово інвалід дуже багато.
Працюють далеко не всі,доводиться звертатись до судів.
Пане Сергію! Що стосується Ваших запитань, моя думка така:
спорт для інвалідів, а точніше фізична культура для людей з
інвалідністю є другою по значенню після працевлаштування ( а
в деяких випадках першою) складовою процесу реабілітації, тому в спорті (фізичній культурі, бо більшості людей з інва-
лідністю потрібна саме вона),безумовно можуть працювати люди
з інвалідністю і проводити фестивалі.

Пане Юрію, перша по значенню проблема працевлаштування як на сьогоднішній день вирішується? Яка ваша думка відносно змін, які сталися в законодавстві з цього питання? Що ви думаєте про теперішню позицію Пенсійного фонду в цьому питанні?

Шановні колеги, вітелення в життя принципів Конвенції з прав інвалідів нам прийдеться ще довго, якщо не поміняти систему освіти, соціального захисту, охорони здоров'я та інші. Які давно морально застаріли. В основу своєї діяльності держава проводить фінансування закладу та контролю використання грошей, а не створення умов для розвитку морально здорової дітей та молоді, людини. І ми, як представники громадських організації людей з інвалідністю, не тільки повинні відстоювати права людей з особливими потребами в якомусь вузькому напрямку, але і необхідно робити системні зміни у житті навіть невеликої громади. Ці зміни повинні стосуватися реабілітації, освіти, працевлаштування, спорту, відпочинку і всього чим живуть "здорові" люди. Розумію, що всього зразу зробити не можливо, але стратегічно всі питання, що стосуються людей з інвалідністю необхідно вирішувати комплексно і поетапно.
Вже майже десть років ми організовуємо навчання дітей з ДЦП в умовах загальноосвітньої школи. З 2002 року наші діти відвідують Білоцерківську загальноосвітню школу №20. Про наш досвіду ви можете дізнатися на сайті www.aurveda.org.ua.

Сьогодні ти здорова людина, а через секунду ти можеш стати інвалідом. Ащо далі? Життя скінчилось? Ні! І саме це необхідно зрозуміти нашій владі.Що стосується того, чи може людина з обмеженими фізичними можливостями організовувати і очолювати фестивалі та спортивні змагання, то - може, так як це не один рік робить Сергій Чумак, незважаючи на те що він на візку. Але це повинно підтримуватися державою, не тільки словами, а трохи матеріально, керівники ГОІ роблять цю роботу з власної ініціативи і не одній людині вселили впевненість в тому, що з інвалідністю можна приносити користь суспульству Стосовно працевлаштування людей з обмеженими фізичними можливостями, то державі потрібно переглянути встановлений норматив, а це 4%(його необхідно збільшити)крім цього на законодавчому рівні необхідно вирішити чому людей з інвалідністю працевлаштовують за строковими трудовими договорами, чому у центрах зайнятості не відпрацьований механізм працевлаштування згідно індивідуальної карти реабілітації( направляють на вакантне місце за записами у трудовій книгі). Все це порушує права людей згідно не тільки Конвенції, а і Конституції України. Хочекться сказати владі: "Не робіть для нас, без нас!"

Шановний пане Сергію людина з інвалідністю може працювати в спорті для інвалідів. Бути не тільки підопічним-спортсменом, але і організовувати й очолювати роботу,та організовувати й проводити фестивалі . Головне щоб її підтримували, а не заважали як це часто буває в наш час . З власного досвіду ...

Пані Тетяно і пані Наталю, а також читачі цього блогу,
як, на вашу думку і з яких джерел можна створювати робочі місця для людей з обмеженими можливостями? Запитання ставлю не риторично. 26-28 квітня в Полтаві буде проходити практична конференція з метою обміну досвідом самоорганізації людей з особливими потребами серед профільних НУО України (зокрема новостворених) та визначення головних напрямків діяльності ГО інвалідів. Хотілося б, щоб ми вибрали найголовніші питання і зосередили на них свою увагу.

Щоб створити робочі місця для людей з обмеженими фізичними можливостями, потрібно спочатку при кожному Центрі зайнятості створити певну базу, яка б містила розгорнуту інформацію про кожного інваліда, який бажає працювати. По кожній такій людині повинні бути чітко сформовані данні: що вона бажає та може робити (з урахуванням медичних висновків), який час (скільки годин на добу та днів на тиждень) вона може працювати та які особливі умови їй для цього потрібні. Тоді роботодавець, який звернувся до Центру зайнятості у пошуках працівника-інваліда, матиме можливість обрати ту людину, з якою дійсно складуться трудові відносини. А у нас зараз, вибачте, "розтикують" інвалідів по місцях, які зазделегідь їм не підходять, тож і результат нульовий.

Все залежить вiд кервникiв пiдприэмств, готовi вони працевлаштувати інваліда чи нi. У нас, наприклад, один з керiвникiв пiдприэмства задля того, щоб не платити штрафнi санкцii фонду соцзахистy, адже цi кошти не вiдомо де i задля кого використають, створив 400 мiсть для інвалідiв i це э гарний результат. Потрiбно сказати, що ця людина створила благодiйний фонд i дуже багато робить добрих справ, як для мiста, так для людей. Моя органiзацiя в цьому роцi спiльно з Центром зайнятостi реалiзуэ проект "Працевлаштування випускникiв - інвалідiв усiх учбових закладiв ".

Згідно статті 21 Конституції України-"Усі люди є вільні у
своїй гідності і правах". Конвенція про права інвалідів
статтею 30 затверджує право людей з інвалідністю брати участь
у культурному житті та занятті спортом на всіх рівнях і наголошує про зобов*язаннях держави.Ці положення слід розуміти
як можливість інвалідів брати участь у спортивних заходах,
фестивалях,що проходять в суспільстві, тобто надається можливість інтеграції в суспільство.Не приймаючи участі в за-
гальносуспільних заходах ми самі себе ізолюємо, не стаємо рівними серед рівних, не стаємо переможцями життя.

Це все так, серед нас э дуже велика кiлькiсть людей, якi охоче приймають участь у всiх заходах, але на привеликий жаль, на сьогоднi вiдсутня можливiсть приймати участь у них всiм бажаючим. Поки що це э для великого кола обмеженням. У спортивних заходах, як i у фестивалях можуть прийняти участь лише кiлька осiб.

Мабуть це зараз найголовніше питання - як зробити так, щоб задекларовані положення виконувалися для якомога більшої кількості людей з обмеженими можливостями.

Шановні друзі! Хочу наголосити, що і Конституція і всі інші закони дають право на... життя. виживання, але зовсім не зобов"язуть допомагати інвалідам тих, хто за своїми службовими обов"язками повинен це робити.Наша "турботлива" держава на сьогоднішній день не зробила абсолютно нічого конкретного для допомоги інвалідам, які не хочуть "тихо гордо умирать". Наприклад, терцентри опікуються пенсіонерами і одинокими пристарілими людьми. Це, звісно, добре. А інвалідам-візочникам хіба не потрібна допомога? Якщо інвалід-візочник намагаеться чимось займатись (спорт, робота...) і має потребу в транспорті, який має терцентр (машина з падйомником), то зовсім не значить, що інвалід-візочник отримає цей транспорт, бо терцентр в першу чергу обслуговує пенсіонерів, має інші потреби по використанню цього транспорту... А інваліди-візочники - це не їх прямий обов"язок - і це за законом. Так чому ж спецтранспорт прикріплений за терцентрами, які не зобов"язані обслуговувати інвалідів.

Цікаве питання і про працевлаштування інвалідів. Закон зобов"язує підприємства надати певний відсоток робочих місць інвалідам, але це не значить, що інваліди працюють. Звісно, є підприємства, які створюють робочі міста для інвалідів, але таких мало. І абсолютно ніхто не може зобов"язати керівника створити певні робочі місця. Все залежить від добросовісності і людяності керівників. Центри зайнятості можна зобов"язати займатись справами івалідів, але,я впевнена, що це буде лише на папері і проконтролювати це не зможе ніхто,бо в нашій бюрократичній державі головне - папірець, йому більше довіряють.
Тож, не хочу здатися вам скептиком, але, як і раніше, "спасіння потопаючих - діло рук самих потопаючих"!!!

Доброго здоров*я всім! Вибачайте, що пізно долучаюся до дискусії, раніше не могла - хворіла.
Порушено багато цікавих питань, відповім на деякі з них.

"Чи відчули якісь зміни в своєму житті люди з інвалідністю та їх громадські організації?" - В нашому місті за останні півтора року закрито допоміжну (одну з двох) школу-інтернат для дітей з фізичними та розумовими вадами розвитку, батьки у відчаї! Закрито близько ста логопедичних груп у дитсадках, натомість обіцяно створити кілька логопедичних пунктів. У нашому місті потребують коррекції мовлення близько 2,5 тис. дітей. Батьки чинять шалений опір, але зарадити справі не можуть - держава в скруті, все робиться задля економії коштів. На днях підписано наказ про закриття в нашому місті дільниці Донецького протезного підприємства - сотні інвалідів мають тепер їхати за 100 км (як, чим, за які кошти?) до обласного центру заказувати протези, взуття чи інші ортопедичні вироби. Це лише три приклади, які мали найгучніший резонанс у пресі.

Oскiльки працюю заступником директора в терцентрi, вiдповiдаю Наталii про транспорт з пiдйомником. На жаль, згiдно Постанови КМУ вiд 29.12.2010р. №1417 пройшли змiни у Положеннi про терцентр, а саме: безкоштовнi соцальнi послуги можуть отримувати лише тi пенсiонери та iнвалiди, якi не мають дiтей та близьких родичiв, якi за Законом обязанi iх обслуговувати. Тож таким транспортом можуть користуватися лише тi пенсiонери та iнвалiди, якi э пiдопiчними терцентру. Але скажу так, що все залежить вiд людини-керiвника. Не так вони вже використовують цей транспорт за призначенням, а iнвалiди не так часто потребують його, лише в крайньому разi. У моiй установi такий транспорт вiдсутнiй, а у мiському терцентрi э, то ми гуртом через комiтет доступностi домоглися, щоб возили нас на важливi заходи та зустрчi. Так що Ви, Наталiя, будьте впевнiша, пишiть лист про надання транспортних послуг.

Шановна Катерино! Звертаюсь до Вас, як до людини обізнаної в патаннях роботи терцентрів. В нашому конкретному випадку ми користуємося соціальним таксі оплачуючи витрати на пальне своїм коштом, але навіть у такому випадку нам не надають транспорт, хоча в терцентрі не один автомобіль. У нас два інваліда-візочника і мешкаємо ми однією адресою. Тренування двічі на тиждень. Якщо ми їдемо на соціальному таксі за свій кошт, то все одно дешевше ніж звичайне таксі. От і виходить, що за місяць ми "викатуємо" одну пенсію на таксі.
То невже в даній ситуації терцентр має на нас так відверто плювати?
Оце вся безбарєрність, бо бардюр на дорозі - це дріб"язок по зравнянню з барєром людської черствості, особливо коли йдеться про посадову особу, яка за своїми безпосердніми обов"язками мала б допомагати.

Наталія, Ви є підопічною терцентру? Якщо так, то Вам повині надавати транспортні послуги безкоштовно, якщо у вас діти не повнолітні. Це все потрібно оговорити в угоді про надання соціальних послуг і як інвалід Ви маєте право на обслуговування терцентром не менше 3-4 раз на тиждень. Букдуть запитання пишіть, залюбки відповім та порекомендую.

Шановна Катерино! Як зрозуміти Ваше твердження, про те, що інваліди не так часто потребують транспорту, який знаходиться в територіальному центрі?Що робити тим інвалідам, які проживають в сільській місцевості, яка знаходиться на великій відстані від районного центру? Адже вони також люди, яким потрібне, як медичне обслуговування так і участь в заходах, які проводять обл. та рай. оргвнізації, а також приймати участь в гуртках, що організовують тер. центри. Якщо, у вашому місті інваліди не часто користуються соц.таксі, то в нащому місті навпаки - часто!

Пане Сергію, відповідаючи на Ваше запитання, з яких джерел можна створити робочі місця для людей з інвалідністю то на даний час тільки з Фонду соціального захисту інвалідів, через який створені робочі місця в деяких терцентрах. На мою думку було б добре, якби робота голів обл. та район. осередків оплачувалася з місцевого бюджету (адже з дебільшого їх очолюють інваліди на громадських засадах), а це вже створені робочі місця самими інвалідами, без підтримки влади! Було б добре, якби громадським організаціям віддали у власність занедбані санаторії, туристичні бази. На яких, ці осередки створили б свої бази відпочинку, що дало б змогу створити робочі місця, адже серед нас є кваліфіковані фахівці в цій галузі.

Була у відрядженніасно. Людмило, Ви можете потребувати транспорт і 10 разів на день і я особисто не заперечую. Але терцентр установа бюджетна, за якою закріплено лише один автомобіль. Інвалідам послуги надаються не менш як 3-4 рази у неділю і це не означає, що усі дні лише транспортні послуги, крім них є основні-прибирання, готування їжі, прання, доставка продуктів і т.д. Я якраз і працюю в районному терцентрі, обслуговуємо людей у 98 селах і, як прикажете усім відразу і щоденно надати послуги транспорту? Медичне обслуговування надають фельдшерські пункти та амбулаторії на місцях, заходи бувають не щоденно і не щотижня і коли в цьому є потреба пишиться лист на імя голови виконкому чи райдержадміністрації, який дає розпорядження терцентру чи іншій установі забезпечити доставку. Особисто я, як голова районної організації інвалідів так і поступаю, хоч за мною, як за заступником директора терцентру закріплений автомобіль. На жаль, ні в місті, ні в районні ми не маємо соцтаксі. А кружки організовані у нас лише при відділенні соціально-побутової адаптації, в одній селищній раді. Потрібно Вам спільно з владою виробити такий план дій, який міг би задовільнити обидві сторони.

Погакно відправляється коментар, кликаю по ньоку кілька разі, а він через кілька хвилин петатається багаторазово, вибачаюсь і прошу видалити лишнє. Дякую.

Пропоную:
1. Звести всі закони що регламентують соціальний захист людей з інвалідністю в єдиний "Кодекс соціальних стандартів України".
2. Термін "інвалід" вилучати з лексики та документів, замінивши його терміном людина з функціональними обмеженнями - пропонуйте інший термін.
3. Редакціям Всеукраїнських видань започаткувати рубрику - Національний план дій, що дасть змогу читачам висловлювати власну думку, наводити приклади невиконання їх прав, тощо.
Продовження буде...

Як би там не було, але по всіх проблемах виходить так, що тільки колективними зусиллями можна досягти якихось успіхів. У пані Катерини є достатньо сильна команда, яка може поставити питання перед терцентром. Мабуть, у пані Наталії потрібно зробити те саме.

І ГОЛОВНЕ - шукаймо співпрацю з місцевими органами соціального захисту для впровадження автоматизованої системи обліку пільг та соціальних послуг - це дасть змогу забезпечити рівні права людям з функціональними обмеженнями.

Аннатолію Миколайовичу! Не подивуюсь, якщо у вас є досвід роботи автоматизованої системи обліку пільг в якомусь районі Хмельниччини

таки є

сьогодні дуже актуальним для Управлінь є створення такої бази, чому ж нам не бути помічникам у потрібній справі?

Анатолiю, створити таку базу в УПСЗН не є проблемою, у деяких управлiннях вони вже створеннi. Проблема в тому, що з утворенням цих баз для людей з функціональними обмеженнями абсолютно нiчого не змiнилося, ось у чому проблема! До рiвних прав ой, як ще далеко.

Не всі чомусь можуть зайти в коментар. Пересилаю коментар Валентини Ігнатової: В 2010 році підприємства, засновниками яких є громадські організації інвалідів мали пільги до Пенсійного фонду 4% на всіх працюючих на підприємстві , та з 1 січня 2011 року підприємства Миколаївської області отримали повідомлення, що згідно Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування” Пенсійний фонд України сплата складає 5,5% на працюючих інвалідів і 36,95% на не інвалідів.
А підприємства УТОГ і УТОС отримали 5,3% на всіх працюючих на підприємстві.
Підприємство “Вікторія” засновником, якого з Новоодеська районна організація
“Союз організацій інвалідів України”організація є структурним підрозділом Всеукраїнської організації “Союз організацій інвалідів України”.
На підприємстві (вид діяльності –побутові послуги, ремонт одягу), працюють
60% інваліди та 40 % не інваліди. Сплата на не інвалідів до Пенсійного фонду складає –
400 гривень кожен місяць. Сьогодні змушені або звільнити не інвалідів, аба закрити підприємство. Цікавить мене,як директора підприємства яка ситуація в ваших регіонах?

Єдиний внесок для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відсотків суми витрат на оплату праці, встановлюється у розмірі 5,5 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів.
Слово "зокрема" це - "В частности", як приклад - і не більше. Всі ГО в Законі просто неможливо навести.
Тим паче що структура, наприклад ВОІ СОІУ найбільш розгалужена, про що можливо підтвердити довідкою Головного управління юстиції у області.

Лист ПФУ від 18.01.2011 р. №852/03-20 «Щодо застосування розміру ЄСВ підприємством громадської організації інвалідів»
ПФУ відповів на запит щодо застосування розміру єдиного внеску підприємством громадської організації інвалідів.
Фонд нагадує, що 01.01.2011 р. набрав чинності Закон «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», дія якого поширюється на відносини, що виникають при провадженні діяльності, пов’язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску.
Єдиний внесок у розмірі 5,3% зарплати встановлено для підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50% загальної чисельності працівників, і за умови що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25% суми витрат на оплату праці.

Єдиний внесок для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50% загальної чисельності працівників, і за умови що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25% суми витрат на оплату праці, встановлюється у розмірі 5,5% зарплати для працюючих інвалідів.
Для інших працівників зазначених підприємств розмір єдиного внеску визначається залежно від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство.
При цьому Фонд наголошує, що до всеукраїнських об’єднань громадян належать об’єднання, діяльність яких поширюється на всю територію України і які мають місцеві осередки в областях.
Тож єдиний внесок у розмірі 5,3% нарахованої зарплати можна застосовувати лише за таких умов:
— підприємство засноване всеукраїнською громадською організацією інвалідів та його майно перебуває у його повній власності;
— чисельність працюючих інвалідів на підприємстві становить не менше 50% загальної чисельності працівників;
— фонд оплати праці інвалідів становить не менш як 25% суми витрат на оплату праці.

http://news.dtkt.com.ua/show/ukr/article/8794.html

Я думаю щоб досягти мети. Треба навчитись в першу чергу виконувати закони.Для осередків це є Статут це є наша конституція інвалідів і коли ми будемо дотримуватись його точка зруше з місця.Хотілосяб почути думку з цього приводу Сергія Чумака.