Увiйти
+ Пiдписатися
Скептикам і цинікам
Сьогодні я випадково набрів на 1 випуск електронного бюлетеню “Добра Воля”, який з'явився у світ у 98 році в Ресурсному центрі ГУРТ завдяки коштам Міжнародного фонду “Відродження” та Інституту Відкритого Суспільства (США).
У цьому бюлетені згадувалось також про створення центру волонтеріату, який пізніше отримав назву Центр волонтеріату “Добра Воля”. Мою увагу у цьому бюлетені привернуло інтерв’ю з волонтеркою Корпусу Миру Хейлі Торел, яка на той час працювала в ГУРТі. Пропоную читачам порталу ГУРТ цікаве знайомство з часами, коли слово “волонтерувати” в українському лексиконі ще здається не було. Хоча я можу помилятись :).
ТЕКСТ ІНТЕРВ"Ю
"Троє людей працювали на будівництві. Усі вони виконували одну роботу, та коли їх запитували, чим вони займаються, відповіді різнилися.
«Я довбаю скелю,»-казав перший.
«Заробляю на життя,»-відповідав другий.
«Допомагаю будувати храм,»-промовляв третій.
-Пітер Шульц,
CEO, Porsche
Ресурсний центр розвитку громадських організацій «Гурт» розпочинає четвертий рік своєї праці над створенням відкритого громадянського суспільства в Україні… завдання, яке може здатися декому «довбанням скелі» або ж просто одним із способів заробляти на життя; однак за чотири місяці волонтерської роботи в «Гурті», я неодноразово ставала свідком цікавих речей завдяки відданості та ентузіазму його персоналу.
Однією з особливих подій, що їх мені довелося побачити в «Гурті», було створення Центру волонтеріату, який обіцяє стати осередком, що сприятиме зростанню ініціатив волонтерів Києва та інших регіонів. Однією з найбільш хвилюючих речей, як на мене, що стосуються волонтерського Центру є те, що він буде нарешті контролювати та використовувати добровільницькі акції багатьох талановитих членів громад, що існують тут, у Києві - концепція, яку я плекала у своєму серці, бо з дитинства, волонтеризм грав інтегруючу роль у моєму житті.
Зростаючи, я спостерігала, як мої батьки працювали волонтерами у Асоціації «American Heart», у Американських Дівчат-скаутів та в Американському Червоному Хресті. Коли я подорослішала, я також працювала на добровільних засадіх у організаціях, у які я вірила і хотіла підтримати. Коли я закінчила Нью-Йоркський Університет у Фредонії, переді мною відкрилися нові перспективи (і розуміння!) важливості добровільництва для ефективних змін у суспільстві. Моя перша робота - посада фінансового директора у Конгресійній Кампанії Штату Нью-Йорк, допомогла мені відкрити, наскільки цінними може бути добровільництво, коли воно приводить до великих зрушень, маючи обмежені ресурси. Два оплачуваних працівника (директор кампанії і я) та 300 волонтерів з усього штату Нью Йорк - ми залучили понад 100000 доларів та зібрали 20% голосів (величезне досягнення для кампанії з відносно малим забезпеченням). Ми також пробудили громадську свідомість щодо деяких надзвичайно важливих речей - серед яких реформи у системі охорони здоров`я та жіночі права - і створили ефект хвилі, що тривав і після закінчення кампанії: наступного року у виборах до міської ради було обрано шістьох жінок (історична подія), одну - на найбільш поважну посаду.
Після кампанії я розпочала свою кар`єру у неприбутковій організації і продовжувала тісно співпрацювати з волонтерами. Спочатку працювала менеджером у великому департаменті волонтерських послуг у Parents Anonymous (Р.А.), агенції, завдання якої - запобігати поганому ставленню до дітей та їх відчуження. Під час цієї роботи я усвідомила, як багато існує способів, у які волонтери можуть підтримувати агенцію. Волонтерські посади, які ми призначили на нашій цілодобовій хот-лайн для того, щоб запобігти кризі, включали роботу з дітьми та батьками, з залучення коштів, зв`язків з громадськістю, перевезення товарів та членство у керівництві. Напевно, я працювала на той час більш ніж з 500 волонтерами, і кожен з них залишив свій слід у агенції.
Після Р.А. і до того часу, коли я стала волонтером Корпусу Миру в Україні я працювала директором з освіти у агенції під назвою СORSA (комісія з розслідування справ згвалтування та інших сексуальних злочинів). І знову волонтери були серцем агенції. Без них наша здатність досягати результатів, безумовно, була б значно меншою.
Одна з речей, яка мені найбільше подобається у моїй роботі - це спілкування з різноманітними групами людей, з якими мені довелося зустрічатися і працювати: чоловіки, жінки, молоді люди, люди похилого віку, багаті, бідні - волонтери приходять різні та приносять неоціненний життєвий досвід, освіту, вміння, таланти і ідеї. У партнерських стосунках з вмотивованим, освіченим персоналом, волонтери мають потенціал здійснити величезний вплив на суспільство, і вони є цінним ресурсом, у будь-якій культурі, у спробах покращити життя та якість життя громадськості. Я дуже пишаюся і щаслива від того, що я є хоча б малою часткою розвитку цього цінного ресурсу в Україні… і коли оглядаю офіс «Гурта», дивлюся на своїх колег та клієнтів, мені пригадуються слова Елеонори Рузвельт (перефразовано): «Ніколи не недооцінюйте силу малого, чи може група людей вплинути на зміни у спільноті… насправді, тільки вони одні й можуть.»
Працівники громадських організацій знають це, бо усвідомлюють, що вони не просто довбають скелю або ж заробляють на життя; вони працюють над тим, що стане часткою історії… тим, що вплине на долі мільйонів людей, задля кращого для наступних поколінь. Разом вони будують громадянське, відкрите суспільство в Україні.
Цікаво було б почути коментарі людей, які причетні до цієї історії або які розвивали громадський сектор у цей час і не втратили надії по цей день :)
У цьому бюлетені згадувалось також про створення центру волонтеріату, який пізніше отримав назву Центр волонтеріату “Добра Воля”. Мою увагу у цьому бюлетені привернуло інтерв’ю з волонтеркою Корпусу Миру Хейлі Торел, яка на той час працювала в ГУРТі. Пропоную читачам порталу ГУРТ цікаве знайомство з часами, коли слово “волонтерувати” в українському лексиконі ще здається не було. Хоча я можу помилятись :).
ТЕКСТ ІНТЕРВ"Ю
"Троє людей працювали на будівництві. Усі вони виконували одну роботу, та коли їх запитували, чим вони займаються, відповіді різнилися.
«Я довбаю скелю,»-казав перший.
«Заробляю на життя,»-відповідав другий.
«Допомагаю будувати храм,»-промовляв третій.
-Пітер Шульц,
CEO, Porsche
Ресурсний центр розвитку громадських організацій «Гурт» розпочинає четвертий рік своєї праці над створенням відкритого громадянського суспільства в Україні… завдання, яке може здатися декому «довбанням скелі» або ж просто одним із способів заробляти на життя; однак за чотири місяці волонтерської роботи в «Гурті», я неодноразово ставала свідком цікавих речей завдяки відданості та ентузіазму його персоналу.
Однією з особливих подій, що їх мені довелося побачити в «Гурті», було створення Центру волонтеріату, який обіцяє стати осередком, що сприятиме зростанню ініціатив волонтерів Києва та інших регіонів. Однією з найбільш хвилюючих речей, як на мене, що стосуються волонтерського Центру є те, що він буде нарешті контролювати та використовувати добровільницькі акції багатьох талановитих членів громад, що існують тут, у Києві - концепція, яку я плекала у своєму серці, бо з дитинства, волонтеризм грав інтегруючу роль у моєму житті.
Зростаючи, я спостерігала, як мої батьки працювали волонтерами у Асоціації «American Heart», у Американських Дівчат-скаутів та в Американському Червоному Хресті. Коли я подорослішала, я також працювала на добровільних засадіх у організаціях, у які я вірила і хотіла підтримати. Коли я закінчила Нью-Йоркський Університет у Фредонії, переді мною відкрилися нові перспективи (і розуміння!) важливості добровільництва для ефективних змін у суспільстві. Моя перша робота - посада фінансового директора у Конгресійній Кампанії Штату Нью-Йорк, допомогла мені відкрити, наскільки цінними може бути добровільництво, коли воно приводить до великих зрушень, маючи обмежені ресурси. Два оплачуваних працівника (директор кампанії і я) та 300 волонтерів з усього штату Нью Йорк - ми залучили понад 100000 доларів та зібрали 20% голосів (величезне досягнення для кампанії з відносно малим забезпеченням). Ми також пробудили громадську свідомість щодо деяких надзвичайно важливих речей - серед яких реформи у системі охорони здоров`я та жіночі права - і створили ефект хвилі, що тривав і після закінчення кампанії: наступного року у виборах до міської ради було обрано шістьох жінок (історична подія), одну - на найбільш поважну посаду.
Після кампанії я розпочала свою кар`єру у неприбутковій організації і продовжувала тісно співпрацювати з волонтерами. Спочатку працювала менеджером у великому департаменті волонтерських послуг у Parents Anonymous (Р.А.), агенції, завдання якої - запобігати поганому ставленню до дітей та їх відчуження. Під час цієї роботи я усвідомила, як багато існує способів, у які волонтери можуть підтримувати агенцію. Волонтерські посади, які ми призначили на нашій цілодобовій хот-лайн для того, щоб запобігти кризі, включали роботу з дітьми та батьками, з залучення коштів, зв`язків з громадськістю, перевезення товарів та членство у керівництві. Напевно, я працювала на той час більш ніж з 500 волонтерами, і кожен з них залишив свій слід у агенції.
Після Р.А. і до того часу, коли я стала волонтером Корпусу Миру в Україні я працювала директором з освіти у агенції під назвою СORSA (комісія з розслідування справ згвалтування та інших сексуальних злочинів). І знову волонтери були серцем агенції. Без них наша здатність досягати результатів, безумовно, була б значно меншою.
Одна з речей, яка мені найбільше подобається у моїй роботі - це спілкування з різноманітними групами людей, з якими мені довелося зустрічатися і працювати: чоловіки, жінки, молоді люди, люди похилого віку, багаті, бідні - волонтери приходять різні та приносять неоціненний життєвий досвід, освіту, вміння, таланти і ідеї. У партнерських стосунках з вмотивованим, освіченим персоналом, волонтери мають потенціал здійснити величезний вплив на суспільство, і вони є цінним ресурсом, у будь-якій культурі, у спробах покращити життя та якість життя громадськості. Я дуже пишаюся і щаслива від того, що я є хоча б малою часткою розвитку цього цінного ресурсу в Україні… і коли оглядаю офіс «Гурта», дивлюся на своїх колег та клієнтів, мені пригадуються слова Елеонори Рузвельт (перефразовано): «Ніколи не недооцінюйте силу малого, чи може група людей вплинути на зміни у спільноті… насправді, тільки вони одні й можуть.»
Працівники громадських організацій знають це, бо усвідомлюють, що вони не просто довбають скелю або ж заробляють на життя; вони працюють над тим, що стане часткою історії… тим, що вплине на долі мільйонів людей, задля кращого для наступних поколінь. Разом вони будують громадянське, відкрите суспільство в Україні.
Цікаво було б почути коментарі людей, які причетні до цієї історії або які розвивали громадський сектор у цей час і не втратили надії по цей день :)
- 16.03.2011
Тимчук Тарас 
5
Коментарі
Дякую за екскурс у 1998р.- Перший офіційний проект ЧОГМЕО "Буквиця", підтриманий ІСАР Єднання, перший комп і перші спроби навчитися працювати на ньому, перші спроби "вийти" на зв'язок по Інтернету,на сьогодні це елементарні речі, а тоді... як стрибок у Космос. І першими Інтернет ресурсами стали Добра Воля, ГУРТ.
Щодо волонтеріату - точно не було цього поняття, більш того, слово волонтер багатьма сприймалось як образа (можливо, по аналогії, з невдалим перекладом того часу слова турист -"волоцюга" ):
Добре, коли в одній команді є і оптимісти і скептики але в ІГС все ж таки "виживають" оптимісти, це моє переконання. Часто чую, що ось раніше, молодь була активніша, а зараз... Брехня...
Завжди є люди, які бажають зробити корисні речі, потрібно тільки "ідентифікуватись". Завдякі соціальним Інтернет мережам наша організація та партнерська знайшли вже 15 волонтерів протягом останніх двох місяців.
Щойно передзвонили з місцевої (Чернівецької)школи і запропонували волонтерські послуги. Настрій покращився, оптимізм посилився. Хтось скаже - суцільний романтизм, так, але романтизм з потужним портфоліо корисних справ. І сьогодні, волонтерський рух, набуває в Україні (хай повільно)силу.
Волонтерство в Украине понятие новое и ещё не совсем понятное. Зачем ты это делаешь? Оно тебе надо? И многое другое непонятное тем, кто не верит в свои силы и в позитивные перемены в сознании. Не верит, что он может что-то изменить в нашем обществе. Изменить законы, о налогообложении малых предпринимателей и пенсионных отчислений, принятых под руководством «Тягибко», живущим в отрыве от народа . Волонтерство не дошло в развитии до уровня самосознания необходимости всей страны. «Возбудить страсть стать спонсором» эту фразу нам трудно пока понять. Стереотип мышления « молодежь – плохая», нет, это каждый видите только то, что хочет видеть. Плохое или Хорошее это ваш выбор и никто вас не заставит насильно улыбаться и радоваться жизни и научится жить, как говорят американцы « в тени РАДУГИ»! У радуги, как и в нашей жизни много красок и различных оттенков.
Давайте : Преобразуем наше мышление из серого в разноцветное!
Давайте верить в свои силы и прозрачность действий в Украинее.
Ваш голос решает всё!
Нажав на значок нравится, после просмотра видео сюжета «Все в твоих руках…»
на you tube , https://www.youtube.com/watch?v=GfI4caqjnBw (СС Ukraine, PH International, Community Connections, Громадські зв’язки, байдарка, Херсон, Нишкур Татьяна, Водный лабиринт, волонтерство, 350, женщины лидеры).
Вы , можете помочь, стать победителем видео - конкурса «Громадські зв’язки 2.0 – зроблено в Україні», представителю города Херсона Нишкур Татьяне «Водный лабиринт».
надибав у інтернетрях
https://www.youtube.com/watch?v=WK6L82HFV-k&feature=related
Больше бы на ТВ примеров позитивных и зажигающих.