Увiйти
+ Пiдписатися
У Гарварді нам сказали, що час порожніх слів пройшов
На Українській правді з'явилась публікація Олега Коцюби - аспіранта департаменту славістики Гарвардського університету за напрямом “Україністика” у якій фігурує епізод з Соланою та його думками щодо європерспектив України.
Я так, розумію, питання поставив саме аспірант. Цитую: “Моє запитання стосується Східної Європи загалом. Виходячи із заяви Президента Обами сьогодні (про нерозміщення ПРО в Чехії та Польщі – О.К.) та з того факту, що НАТО, як видається, полишає Східну Європу наодинці, чи має ЄС намір продовжувати тісні стосунки з Україною та Грузією, що знаходяться в самопроголошеній Росією сфері її впливу? Зокрема, якщо б Україна та Грузія подали заяву на членство у ЄС, чи була б вона розглянута за Вашої каденції у ЄС?”
Відповідь Солани була несподівано відвертою навіть для найбільших скептиків членства України в ЄС у аудиторії – особливо беручи до уваги її позитивний початок:
“Ви згадали дві країни: Грузію та Україну. Я знаю ці дві країни дуже добре. Я працював із ними, як Ви знаєте, у різні способи, коли я був там на початку Помаранчевої революції. У ті дні я був тим, хто у переговорах досягнув для пана Ющенка саму можливість повторення виборів. Я не відкрию таємниці і вони (керівництво України – О.К.) про це знають, що я відчуваю фрустрацію стосовно України. Те, як вони керували країною з того часу до тепер, дійсно не було блискучим, м’яко кажучи. Отже, ми маємо з Україною дуже важливі стосунки, але я не бачу членства в Європейському Союзі у передбачуваному майбутньому України. Україна це знає; як Юлія Тимошенко, так і Віктор Ющенко про це знають.
Я можу сказати про Грузію те саме. У нас є договір про асоціацію, що є юридичними стосунками, які є дуже глибокими у сфері економіки, торгівлі і т.д. Але я не бачу сьогоднішньої Грузії у моєму майбутньому, коли я дивлюся вперед, в Європейському Союзі. Я шукатиму дуже тісних, дуже глибоких стосунків з обома країнами, тому що вони є надзвичайно важливими, але не як з безпосередніми членами Європейського Союзу. Я не відкриваю жодних таємниць, вони про це знають”.
У цьому розрізі, було б цікаво почути міркування тих ІГС, які просувають та реалізують проекти з євроінтеграції, які щиро вірять у те, що рано чи пізно Україна буде повноправним членом цивілізованого європейського простору.
Я так, розумію, питання поставив саме аспірант. Цитую: “Моє запитання стосується Східної Європи загалом. Виходячи із заяви Президента Обами сьогодні (про нерозміщення ПРО в Чехії та Польщі – О.К.) та з того факту, що НАТО, як видається, полишає Східну Європу наодинці, чи має ЄС намір продовжувати тісні стосунки з Україною та Грузією, що знаходяться в самопроголошеній Росією сфері її впливу? Зокрема, якщо б Україна та Грузія подали заяву на членство у ЄС, чи була б вона розглянута за Вашої каденції у ЄС?”
Відповідь Солани була несподівано відвертою навіть для найбільших скептиків членства України в ЄС у аудиторії – особливо беручи до уваги її позитивний початок:
“Ви згадали дві країни: Грузію та Україну. Я знаю ці дві країни дуже добре. Я працював із ними, як Ви знаєте, у різні способи, коли я був там на початку Помаранчевої революції. У ті дні я був тим, хто у переговорах досягнув для пана Ющенка саму можливість повторення виборів. Я не відкрию таємниці і вони (керівництво України – О.К.) про це знають, що я відчуваю фрустрацію стосовно України. Те, як вони керували країною з того часу до тепер, дійсно не було блискучим, м’яко кажучи. Отже, ми маємо з Україною дуже важливі стосунки, але я не бачу членства в Європейському Союзі у передбачуваному майбутньому України. Україна це знає; як Юлія Тимошенко, так і Віктор Ющенко про це знають.
Я можу сказати про Грузію те саме. У нас є договір про асоціацію, що є юридичними стосунками, які є дуже глибокими у сфері економіки, торгівлі і т.д. Але я не бачу сьогоднішньої Грузії у моєму майбутньому, коли я дивлюся вперед, в Європейському Союзі. Я шукатиму дуже тісних, дуже глибоких стосунків з обома країнами, тому що вони є надзвичайно важливими, але не як з безпосередніми членами Європейського Союзу. Я не відкриваю жодних таємниць, вони про це знають”.
У цьому розрізі, було б цікаво почути міркування тих ІГС, які просувають та реалізують проекти з євроінтеграції, які щиро вірять у те, що рано чи пізно Україна буде повноправним членом цивілізованого європейського простору.
- 23.09.2009
Тимчук Тарас 
7
Коментарі
зате на всіх радіостанціях "та, що працює". фігово, але працює :)))
Кілька років тому я мав можливість поспілкуватись на тему євроінтеграції з колишнім послом Канади в Україні Дереком Фрейзером. До того, як бути послом в Україні, він був послом Канади в Угорщині і спостерігав євро інтеграційні процеси в цій країні. З його слів процес євроінтеграції в Угорщині відбувався приблизно за наступним алгоритмом.
1 рік. Угорщина - “Ми хочемо в ЄС”. ЄС - “Вибачте, але ні”
2 рік. Угорщина - “Ми хочемо в ЄС, і за рік що минув ми зробили наступне, щоб бути ближче до ЄС” (ЄС не вказував, що потрібно робити, усе робилось з власної ініціативи) ЄС - “Ми подумаємо”
3 рік. Угорщина - “Ми хочемо в ЄС, і за рік що минув ми просунулись ще далі, щоб бути ближче до ЄС”. ЄС - “Добре, але маєте ще зробите наступне….”. На його думку в Україні логіка лише одна - “Візьміть нас в Європу, бо ми європейці”.
Продовження далі
Після цього я уявив собі картину. “Дитячий магазин, батько з донькою, донька просить купити іграшку”. Варіанти розвитку подій: Перший: Донька просить купити іграшку і каже, що принесе зі школи відмінну оцінку. Батько відповідає, коли принесеш тоді і куплю. Своєї позицій він не змінює. Другий: Донька просить купити іграшку і каже, що принесе зі школи відмінну оцінку. Батько відповідає, коли принесеш тоді і куплю. А донька в свою чергу, я ж твоя рідна дитина, невже ти мені не купиш. Батько купляє іграшку.”
До чого я все це. ДО того, що культура поведінки у нас інша і тому нам так важко домовитись. Ми ображаємось на Європу, а Європа дивується нашій поведінці…
Дві фрази, а яка різниця (!): "я не бачу СЬОГОДНІШНОЇ Грузії у МОЄМУ майбутньому, коли я дивлюся вперед, в Європейському Союзі" і "я не бачу членства в Європейському Союзі у ПЕРЕДБАЧУВАНОМУ майбутньому УКРАЇНИ"....
А що пропонує автор? Якщо Салана відмовляє нам у членстві, треба забути про ідею євроінтеграції і не займатися цим напрямком? Спробувати ще кудись "інтегруватися"? Нам треба проводити реформи, і якщо вони будуть вдалими, то й сам пан Хав*єр завтра скаже зовсім інші речі...
мова йде про суб'єктність будь яких свідомих стратегічних дій у нашій країні. Ми з одного союзу ще не вийшли і відразу в інший тягнемось :) До речі, знайшов одну публікацію в неті, яку ми з товаришем написали за 2 години :))) http://www.ji.lviv.ua/n40texts/tymchuk.htm. текст записано у грудні 2005 року, здається
Власне, мені особисто євроінтеграція як мета розвитку країни, держави та суспільства не подобається. Як прихильник "доктрини україноцентризму", я розглядаю євроінтеграціє лише як елемент, крок до досягнення мети. Але його зробити теж треба!