Болить...

Є багато людей, які хочуть допомагати іншим, робити щось хороше. Але, на жаль, не всі знають як правильно допомагати. Сьогодні ми отримали повідомлення в якому людина запитувала, а що ж ми робимо до Миколая для дітей-сиріт. Ми розповіли про святкові програми, які включають в себе виступи клоунів, повчальну виставу за участі волонтерів та дітей, конкурси, тематичний мультфільм із мораллю і символічні подарунки у виді фруктів... "А ви не хочете подарувати щось суттєве?? Наприклад комп'ютер!".... 
Я їхала додому і думала про це. Коли люди зрозуміють, що дітям із дитячих будинків та інтернатів потрібно більше ніж їжа, дах над головою і подарунки? Дяка Богу держава на сьогоднішній день усім цим їх забезпечує. А як же ж любов? Любов якої вони ніколи не знали.. А як же ж турбота? Турбота, якої ніколи не відчували... А хто ж має навчити їх жити самостійно, якщо в інтернаті за них все робить персонал? Ооо ті люди певно не в курсі, що діти поняття не мають як зробити чай, бо він завжди готовий чекає на них в збанку, поняття не мають як користуватися газовою плитою і не знають ,що то за штука "комунальні послуги"... Вони не вірять в себе, бо не знають хто вони і для кого живуть, вони не мають друзів, які живуть за межами інтернату і можуть навчити чогось доброго... 
Я їхала додому і згадувала як 14-річна дівчинка Мар'янка після року наших регулярних візитів вперше в житті посміхнулася... Я згадувала як під час конкурсу "танцювальні стільці" хлопчик, калічка, сіяв від радості, бо волонтери запросили його до участі в той час як вихователі махали руками "Не беріть його, він інвалід, він не зможе "... Я думала про те, як добре, що в нас є стільки волонтерів, які пам'ятають про тих дітей 12 місяців на рік, які дарують їм СУТТЄВІ подарунки: свій час, любов, турботу... 
Люди, не везіть дітям солодощі і плазмові телевізори - несіть любов, вчіть їх тому, що вмієте самі. Інакше наша допомога не матиме жодного значення у їхньому житті. Вони випустяться з інтернатів і житимуть в значно гірших умовах, ніж зараз в інтернаті, бо свого часу ніхто не допоміг їм повірити себе... А добрі люди,що привозили колись подарунки, оминатимуть їх на вулиці, бо ті очі вже не будуть такими зворушливими, як тоді..