Дивно, але останні новації в системі страхування на випадок безробіття (соціальна допомога протягом до 1 року) впливають на організовану громадську активність, зменшуючи можливості для організаційної спроможності. І це стосується і жінок, і чоловіків (без гендерного дисбалансу).
Якщо ви звільнені з роботи, маєте вагомий (необхідний мінімальний) стаж і при цьому є засновником або керівником ГО, то на соціальну допомогу можете... не розраховувати. Така позиції Державної служби зайнятості. Може я помиляюсь? Варто долучити до обговорення експертів.
Саме через наявність правових відносин з ГО, навіть якщо в ГО ви жодного разу не отримували зарплати. Це – дискримінація, на моє переконання, за ознакою належності до громадянського активу, щонайменше. Порушення права людини, на мою думку, яке впливає на громадянську активність в першу чергу місцевого рівня. Треба з цим поборотись. Обговорити у фаховому середовищі, щонайменше...
Факт, який насторожує, чи не так? Не всі ГО є «грантоїдами» або іноземними агентами. Багато ГО є форматним об'єднанням, зорганізованим на вирішення конкретної місцевої проблеми, яка виникає у стосунках влади і громадян, і не оперує з фінансовими потоками. Неприбутковість і адвокаційна місія перш за все є рушійними факторами створення ГО.
Комусь, мабуть, вигідно подавити місцевий формат громадської/громадянської активності. Точніше, той актив, який не має системного фінансового забезпечення.
На перший погляд, проблема не стосується гендерної рівності, бо стосується як чоловіків, так і жінок, які взяли на себе відповідальність за організовану (і легітимізовану) громадську активність. Більше за все це може вплинути на пригнічення поступу жіночого руху, який активно самоорганізовується, стає впливовим суб’єктом політичного життя. Уявіть собі, що ваша дружина працювала в університеті і заодно очолювала ГО «Жіноча спроможність», не маючи доходу/зиску від активної участі у місцевому жіночому русі, що має за мету викорінення стереотипного сприйняття жіноцтва як пасивного в сфері політики, виборчого процесу тощо. Тобто – зарплату за керівництво ГО жінка не отримувала. Одного дня вона потрапила під скорочення в університеті, пішла в Центр зайнятості аби отримати соціальну допомогу і почула, що «не може бути її набувачем через перебування на посаді керівниці ГО, навіть і безоплатно, на добровільних засадах». Патова ситуація, яка породжує масовий соціальний гендерно-орієнтований розпач.
Чи є такий підхід справедливим? Чи не буде це негативним досвідом на майбутнє і іншим, які тільки стають на шлях громадянського активізму? Де знайти ГО, які можуть гідно оплачувати керівництво і фахівців? Їх одиниці, більшість базуються на безоплатній формі роботи. Держава такою нормою переводить у стан маргінесу тих, хто може у демократичний спосіб потрапити до влади у результаті виборів саме завдяки громадській активності, участі у роботі конкретної ГО, яка на справі довела дієздатність.
З цим не можна миритись, бо ми потрапляємо у пастку, вихід з якої у повній пасивності і придушеному почутті гідності, на місце якій приходить первісний патерналізм: «дайте мені крихту, аби я не вмер/вмерла і я буду мовчати!».
Я проти такого стану. А ви?
Тамара Марценюк загострює питання жіночої політичної активності і вказує у своїй статті ««Механізми збільшення кількості жінок у політиці», від 04.02.19 ( https://genderindetail.org.ua/season-topic/polityka/mehanizmi-zbilshennya-kilkosti-zhinok-u-polititsi-134918.html ): «Хоча велика політика залишається малодоступною для жінок сферою, боротьба за владний ресурс дедалі більше врізноманітнюється. Серед механізмів підвищення участі жінок у політиці, крім гендерних квот, варто виділити запровадження державної гендерної політики, посилення громадського і міжпартійного діалогу, просвітницькі кампанії, запровадження дружнього до сім’ї робочого середовища тощо. Два ключові механізми – дія зверху і дія знизу – повинні працювати спільно і злагоджено задля позитивного результату». Звісно, що ситуація з невиплатою соціальної допомоги умовній керівниці жіночої ГО, яку звільнили з університету, не сприятиме розвиткові низового ключового механізму жіночої політичної включеності.
Ні, безумовно, хтось здолає цю «стелю» або «паперову кригу» на шляху до самореалізації, але ж мова про нечесні правила гри, які впроваджуються державою, що пропагує рух до Євроспільноти і інтегрування європейських цінностей в стандарти життя українського суспільства.
Коментарі
Саме така ситуація була у мене у серпні 2018,коли педнавантаження було менше за норму я хотіла звільнитися та стати до центру зайнятості.Але спершу хотіла перевірити пропозиції та зважити всі за та проти.І саме юрист в Центрі зайнятості з яким ми часто зустрічалися на круглих столах та інших активіті, мені і пояснив,що якщо я не складу повноваження і не вийду зі складу керівників ГО мені нічого не світить...в мене був шок...35 років загального стажу...4 роки без відпустки..жодної зарплати...проплати з власного гаманцю якщо і самі все проходили.Але я вважаюся працевлаштованою. Це треба виправляти
Все ж таки основна задача громадських організацій - реалізовувати свої місії, для яких вони були створені, а не дати їх членам\керівництву "демократичний спосіб потрапити до влади у результаті виборів саме завдяки громадській активності", як ідеться у статті
У кожної організації своя місія,в тому числі і виховання нових відповідальних політиків.І це нормально.Я рада що є такі організації.
А ось що 7 років тому норми про те що засновники організації є "власниками", чого- власного часу і ресурсу,які ми віддали суспільству і тепер ми за це покарані і без попередження, нишком.
Абсолютно погоджуюся, багато організацій працюють над "вихованням" нової генерації політиків, держслужбовців і так далі, і це важливо і класно. Проте ця місія направлена в першу чергу на цільову групу, з якою працює орагнізація, а не на її керівництво. Якщо керівництво ГО має задачу потрапляння до влади завдяки активності - тут йдеться вже скоріше політичну партію.
Думаю, що за 7 років можна було-б залучити депутатів для внесення змін до чинного законодавства відносно цієї проблеми невиплат. Наразі - електронна петиція всім ГО-шникам на поміч.
Ця проблема набагато ширша ніж тільки ГО. Вона стосується всіх неприбуткових організацій, де працюють керівники на громадських засадах. Наприклад ОСББ, як юридична особа, має 8 квартир, в якому голова працює на громадських засадах, бо будинок обслуговує управляюча компанія.
Однозначно потрібні зміни в законодавстві, і чим раніше тим краще.
Дійсно, дуже велика і шкідлива для суспільства дискримінація!
Я правильно зрозумів, що така норма існує уже 7 років?
Дякую, що привернули увагу до проблеми. Я зможу брати тільки дуже-дуже скромну участь у її вирішенні, але цілком готовий. Якщо маєте ідеї - пишіть.
Нашій ГО всього 4,5 роки.Знаю людей які будучі очільниками ГО та співзасновниками і у 2015 отримували виплати по безробіттю.Я не можу сказати,коли саме виникла ця ситуація.Скоріш за все коли змінилися підходи до визначення неприбутковості та зміни у системі податкової звітності,тобто десь 2 роки тому.Я з цим зіткнулася у серпні 2018.
Моє рішення - здаю повноваження.Але це мій вибір,хто більш підготований може поборотися.
Тут, здається, питання не в прибутковості, а в законодавстві по визначенню статуса безробітного. Якщо, хтось і отримував виплати, то більше всього, через некомпетентність працівників служби зайнятості.
Це плутанина із роллю засновників після реєстрації, створення правління і бенефіціарів
Отже, виявляється, ця публікація тільки показує проблему. Як вона виникла і як її можна побороти - тут не знають. Я, на жаль, активно взятися за неї, як із самого початку попереджав, - не здатен. Але залюбки ознайомлюся із глибоким її аналізом, коли він буде. Тоді, можливо, підключуся до вирішення.
Пропоную автору статті або комусь із однодумців зробити наступний крок.
Шановні! Ось люди формують законодавчу ініціативу, створивши відповідну петицію на сайті Верховної Ради України: https://itd.rada.gov.ua/services/Petition/Index/4871?aname=published !!! Ця петиція взята мною тільки, як приклад.
Створіть петицію по нашій проблемі, хай "Гурт" розішле інформацію всім ГО та НУО. Наберемо 25 000 голосів - і питання піде в відповідний комітет ВР України. В чому проблема?
Одна з хороших ідей. Але я у цьому можу взяти мізерну участь.
Зате можу спробувати вийти на депутата ВРУ, якщо хтось зробить всю аналітичну та паперову роботу.
Це проблема. Я навіть не знала про її існування. Треба досконало розібратися в питанні. Готова долучитися.