•  

Леонід Каденюк: “У космосі гостро усвідомлюєш, наскільки недосконале людське суспільство”

 Леонід Каденюк - перший космонавт України, Герой України, кандидат технічних наук, член правління Українського Молодіжного Аерокосмічного Об’єднання «Сузiр’я» до Дня Незалежності України поділився своїм унікальним  досвідом перебування в космосі в складі міжнародного екіпажу на американському космічному кораблі «Колумбія» з 19 листопада до 5 грудня 1997 року та розповів ГУРТу в рамках PRоГОну про свою громадську діяльність у галузі популяризації знань про космос. 



"Думаю, що серед школярів є ті, хто робитиме великi вiдкриття i вiдправлятиметься до iнших планет i свiтiв та прискорить рух людства шляхом до зірок"

ГУРТ: Чи багато українців цікавляться космосом, таким далеким і загадковим?

Так, багато, і я переконаний у тому, що українці повинні літати в космос. Якщо проаналізувати розвиток світової космонавтики, то стає зрозуміло наскільки значним був внесок у цю галузь українців - як теоретиків, так і практиків. Найвідоміші з них – Кибальчич, Кондратюк, Корольов, Глушко, Попович та багато інших. Звичайно, що нове покоління має продовжувати їхню справу, і завдяки співпраці з Українським Молодіжним Аерокосмічним Об’єднанням (УМАКО) «Сузiр’я» я спостерігаю стабільний інтерес дітей до космосу, астрономії, аерокосмічних наук .

ГУРТ: У чому саме полягає Ваша співпраця з Українським Молодіжним Аерокосмічним Об’єднанням «Сузiр’я»?

Основне – це зустрічі зі школярами, студентами, викладачами шкіл, ВУЗів. Крім того, я є членом журі різноманітних конкурсів, які проводить організація. УМАКО «Сузір’я» - досить відома в Україні і за кордоном молодіжна громадська організація. Пріоритетним напрямком діяльності «Сузір’я» є робота з реалізації програми аерокосмічної освіти «Діти Всесвіту», у рамках якої залучають дітей та молодь до системних форм аерокосмічної освіти. Окрім участі як член журі, для переможців конкурсів УМАКО «Сузір’я» читаю тематичні лекції в Криму на базі табору «Артек» та Ласпі. Це дуже допитливі діти, які щиро цікавляться космосом. До речі, проводжу зустрічі у ВНЗ і загальноосвітніх школах у селах та містах України. Нещодавно був у Миколаєві, Дніпропетровську, Львові.

Людство зробило тiльки першi кроки в освоєннi космiчного простору. Тому в перспективi - багато цiкавих польотiв i вiдкриттiв. Думаю, що серед школярів є ті, хто робитиме великi вiдкриття i вiдправлятиметься до iнших планет i свiтiв та прискорить рух людства шляхом до зірок.

"Серед 3000 претендентів, обрали всього 9, серед яких було і моє прізвище"

ГУРТ: Якими питаннями під час Ваших зустрічей цікавляться найчастіше?

Наприклад, як стати космонавтом. Я завжди розповідаю про свій шлях. Його можна вважати типовим, бо подібний шлях до зірок був у переважної більшості космонавтів. У свій час, після школи, я вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків (ЧВВАУЛ) і отримав диплом льотчика-інженера за спеціальністю «Пілотування і експлуатація літальних апаратів», працював льотчиком-інструктором у ЧВВАУЛ. Коли оголосили про відбір до загону радянських космонавтів, вирішив випробувати свої сили. Серед 3000 претендентів, обрали всього 9, серед яких було і моє прізвище. Проходив навчання у Центрі підготовки льотчиків-випробувачів. Безпосередньо до польоту в космос необхідно готуватись у Центрі підготовки космонавтів. Зараз у світі три основні центри підготовки космонавтів: у Російській Федерації – Центр підготовки космонавтів ім. Ю. О. Гагаріна, США – Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору (НАСА) та в Китаї. Хочу сказати, що під час підготовки ми не лише ставали фізично витривалішими, але й це була потужна теоретична підготовка. Космос – це не просто порожнеча. Він заповнений численною кількістю питань і відповідей на них. Щоб визначити ці питання і знайти на них відповіді, необхідні неабиякі знання з різних наук. Тому ми вивчали біологію, медицину, астрономію, астрофізику, геологію, екологію та інші науки. Адже з чим більшою кількістю і різноманітністю знань космонавт летить у космос, тим більше з нього там користі як космонавта і тим цікавіше йому самому. Підготовка американських астронавтів більш вузько спрямована. Хочу сказати, що під час зустрічей, дивлячись на школярів, молоде покоління сузір`ївчан мене дуже тішить, що вони цікавляться не тільки аерокосмічними науками, космосом, але й одночасно спорідненими науками.

ГУРТ: Чи стали Вам у нагоді отримані знання із біології під час проведення дослідів  на борту «Колумбії»?

Під час польоту на борту «Колумбії» я виконував «космічну» частину спільного українсько-американського біологічного експерименту, підготовленого вченими з шести інститутів НАН України та науковцями з п’яти університетів США, Космічного центру ім. Кеннеді та двох американських корпорацій. Ми досліджували вплив мікрогравітації, що є постійним фактором космічного польоту, на ріст та розвиток рослин... Для експерименту було обрано три види рослин: брасіка рапа, соя та мох.

ГУРТ: Як Ви стали членом екіпажу космічного корабля «Колумбія»?

Історія мого членства в екіпажі місії STS-87 космічного корабля «Колумбія» ще раз підтверджує, що необхідно бути наполегливим у досягненні своєї мрії. Ще у 1990 році за ініціативою майбутнього Президента України Л.М. Кравчука було порушено питання про запуск в СРСР космічного корабля з українським екіпажем. Уряд підтримав пропозицію, і екіпаж, до складу якого увійшов і я як його командир, розпочав інтенсивну підготовку. Цьому польоту не судилося відбутися - розпався СРСР. А в 1994 році після досягнення домовленостей між Україною і США про політ українського громадянина на американському космічному кораблі, я увійшов до складу групи космонавтів Національного космічного агентства України і розпочав підготовку до польоту в Космічному центрі ім. Л. Джонсонса НАСА. Підготовка тривала понад рік. 19 листопада 1997 року відбувся довгоочікуваний старт космічного корабля «Колумбія», членами екіпажу якого були громадяни США, Японії та України (місія STS-87). Тривав політ 16 діб і успішно завершився 5 грудня.

ГУРТ: Розкажіть про сам політ і перебування на орбіті?

Сам космічний політ складається із трьох етапів: старт i виведення на орбiту, полiт у станi невагомостi довкола Землi та повернення на Землю. Пiд час виведення на орбiту, коли ревуть двигуни, космонавтовi доводиться нелегко, бо перевантаження, яке виникає у зв’язку з прискоренням, досить тривале. Космонавт сприймає перевантаження пасивно i вплинути на зростання перевантаження, як це можна зробити в літаку-винищувачі, він ніяким чином не може.

Тому космiчне перевантаження переноситься дещо важче, ніж авіаційне. Опинившись на орбiтi, космонавт потрапляє у стан невагомості. Невагомість – це такий стан, якого людина на Землi не може відчути. У земних умовах змоделювати невагомість можна лише в спеціальних літаках-лабораторіях і то лише на 25-27 сек. До речі, таких літаків на Землі всього 2-3. Вони мають особливі двигуни з допрацьованою паливною системою, яка дозволяє невагомість без припинення їхньої роботи. Для створення стану невагомості літак-лабораторія вводиться в гірку з кутом 40-45 градусів, після чого льотчик віддає від себе штурвал, переводячи в піке. На цій кривій (крива Кеплера) літак і всі, хто в ньому перебуває, протягом 25-27 секунд знаходяться в стані невагомості.

У космосі невагомість починається з моменту вимкнення ракетних двигунів під час виведення на орбіту і до попадання в атмосферу після сходження з орбіти.

ГУРТ: Як правильно поводитись під час в невагомості?

 Життєдіяльність космонавтів у космосі повністю підпорядкована невагомості і знаходиться під її впливом. Наприклад, щоб здiйснити якийсь рух, треба вмiти правильно вiдштовхнутися від будь-якої поверхні: підлоги, стіни, стелі, якогось масивного предмета. Для цього необхідно правильно розрахувати силу поштовху, бо простiр у кораблі - обмежений. Крiм того, невагомiсть не є безпечною для здоров’я. Коли людина потрапляє в стан невагомостi, вiдбуваються значні зміни в її організмі, який сформувався в земних гравітаційних умовах. Цілком по-іншому починає працювати, скажiмо, система кровообiгу. До нових умов має адаптуватися серцево-судинна система, система травлення, м’язова система, психіка людини... Великому навантаженню піддається і вестибулярний апарат. Певний вiдсоток космонавтiв страждають вiд сильного головного болю, нудоти, iнших симптомiв. Такi неприємнi вiдчуття здатнi супроводжувати людину досить тривалий час, i космонавт може надовго втратити працездатнiсть. Менi, наприклад, за дві години пiсля старту вже треба було розпочинати свої експерименти. Тому важливо було швидко адаптуватися до невагомостi. На щастя, мій організм досить швидко і безболісно сприйняв і переніс стан невагомості.

ГУРТ: Розкажіть, що відбувається із космонавтом після приземлення?


Повернення на Землю – це завершаючий етап космiчного польоту. Під час попадання в щільні прошарки атмосфери внаслідок активного і інтенсивного гальмування корабля опором повітря, космонавти знову піддаються впливу перевантаження. Космічний корабель типу Шаттл повертається на Землю по-літакавому. Американський Шаттл (як і радянський «Буран», на який я готувався як командир) подібний на звичайний літак, який був сконструйований з використанням і космічних, і авіаційних технологій. Внаслідок величезної швидкості космічний корабель володіє величезною кінетичною енергією, яка через тертя об повітря перетворюється в теплову, і найбільш температурно навантажені діялнкипланера корабля нагріваються до 1500-2000 градусів.

Першi години і доби після польоту космонавту необхідно адаптуватися до земних умов. Тривалість цього періоду залежить від особливостей організму кожного космонавта.

"Неймовірна краса нашої планети наштовхувала на думку, що на такій планеті повинно бути й гарне життя, але, на жаль, саме там, у космосі, гостро усвідомлюєш, наскільки недосконале людське суспільство"



ГУРТ: Як був організований побут на борту космічного корабля?

Звичайно, що умови невагомості значно вплинули і на наш побут. Вільного часу в нас було мало, бо в космос ми полетіли працювати. Якщо говорити про сон, то внаслідок того, що в невагомості, з точки зору фізики, не існують такі земні поняття, як підлога, стіна, стеля, то спати можна було де завгодно. Я вибрав собі місце на стіні поряд з рослинами, над якими виконував експерименти. Для мене це було цікаво ще й тому, що в земних умовах так не поспиш. Замiсть лiжок - спальнi мiшки. У спецiальнiй зонi для вiдпочинку на кораблi було лише чотири мiсця.  Тому командир екiпажу влаштувався до сну на верхнiй палубi поряд зi своїм робочим мiсцем. Їжа була в традиційних для космосу тюбиках та спеціальних пакетах. Перед польотом кожен член екiпажу на заняттях покуштував усі космiчні страви, які є в американцiв. Меню вибирали кожен собi за власними вподобаннями. У такий спосіб фахiвцi, якi пакували для нас їжу в індивідуальні контейнери, враховували смаки кожного з членів екіпажу. Здебільшого, їжа була в сухому вигляді, у прозорих мiцних пакетах із клапанами, через якi зi спецiального пристрою пiд тиском впускалася гаряча або холодна вода, залежно вiд способу приготування. Скiльки треба додати до сухої страви води, якої, через який час їжа приготується – такi деталi вказанi на пакетi. Користувалися, звичайно, ложками i виделками.

ГУРТ: Під час польоту, що Вас вразило?

 У космосі вражає все. І найперше враження від космосу – ти потрапиву зовсім інший світ. Звичайно, найвражаючішими були фантастичний вигляд Землі і невагомість – стан ідеальної легкості. Описати вигляд нашої планети з космосу неможливо. Оскільки, я вважаю, нема таких слів, за допомогою яких можна описати побачене. Надзвичайно велика кількість найрізноманітніших кольорів, але основний відтінок – голубий. Неймовірна краса нашої планети наштовхувала на думку, що на такій планеті повинно бути й гарне життя, але, на жаль, саме там, у космосі, гостро усвідомлюєш, наскільки недосконале людське суспільство. Свої враження від космосу я описав у книзі «Місія – Космос», що побачила світ у 2009 році.

На питання «чи важко стати космонавтом?», я відповідаю: «якщо цю мрію зміг втілити у життя хлопчик із буковинського села, її може здійснити будь-хто»

ГУРТ: Що Ви хочете побажати дітям, які цікавляться космосом?

Головне - не переставати мріяти про космос і мрія здійсниться. На питання «чи важко стати космонавтом?», я відповідаю: «якщо цю мрію зміг втілити у життя хлопчик із буковинського села, її може здійснити будь-хто». Тут ніяких таємниць у мене немає. Все дуже просто – треба мати мрію, із якої все починається, і багато працювати».

Серед сузір`ївців, я впевнений, є майбутні конструктори ракетної техніки, космонавти. Перед ними стоять завдання – створити принципово нові ракетні двигуни, принцип роботи яких полягав би у використанні природних сил і які існують у Всесвіті, – гравітаційних і електромагнітних. Освоєння далекого космосу, польоти на інші планети – ці завдання також будуть під силу сузір`івцям. Саме у такий спосіб вони зроблять внесок у підкореннякосмосу, прославлять себе і нашу державу.


Спілкувалася Оксана Зайцева
Редагування Марії Чубатої

Читайте та коментуйте із останнього в PRоГОні: 

Share
Чи вважаєте цей матеріал корисним + Так 3  - Нi  

Коментарі

Ірина Колотило   2180 днів тому   #  

Горжуся своїм земляком! Мрію про космос! Надзвичайно надихаюче інтерв'ю, дякую!

  •   Пiдписатися на новi
Алексей Зверик   2178 днів тому   #  

ok!!!

  •   Пiдписатися на новi
  •   Пiдписатися на новi

Мої активи

Нові можливості з ГУРТом!



Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.