bg-img bg-img bg-img
Увiйти в ГУРТ
Забули пароль?

Ще не з нами? Зареєструйтесь зараз

Лікар Майдану: «Коли побачили вагітну з кульовим пораненням, ми ледь прийшли до тями»

Медпункти розгорнулися на Майдані одразу в ту ніч, коли «Беркут» вперше розігнав студентів-мітингувальників, - 30 листопада. Наступного дня до Києва приїхали медики з усієї України і організували професійну медичну службу. На волонтерських засадах, протягом трьох місяців, лікарі, медсестри, санітари самовіддано лікували як від грипу, так і від вогнепальних поранень.
 
До Дня вшанування Героїв Небесної Сотні ГУРТ пропонує пригадати розмову з Ігорем Ільківим, начальником медичної служби на вулиці Грушевського, полковником військової медицини, який працював медиком під час бойових дій у Афганістані, Сирії, Лівії та в інших країнах. "Ніколи б не подумав, що бачитиму таке в Україні", - ділиться враженями від побаченого медик. Він вважає, що організація медичної служби на Майдані стане прикладом для медичної реформи в Україні і фундаментом запровадження реальної безкоштовної медицини.
 
 
- Давайте з Вами познайомимося ближче. Де Ви працювали медиком до Майдану?

- Я військовий лікар-пенсіонер Міністерства оборони України. Перебуваючи на пенсії, працював на різних посадах, у тому числі був викладачем медичного університету у Львові та Івано-Франківську.
 
У вересні 2013 року приїхав з Росії. Там працював для україно–російського проекту Івано-Франківського національного технічного університету нафти й газу. У західному Сибіру є нафтородовища і я там був начальником медслужби Служби безпеки охорони вахти.
 
Маю практичний клінічний досвід на бойових подіях. А також був учасником миротворчих місій ООН. У мене дві спеціалізації - організація медичної служби, а це клінічно-терапевтична робота інтенсивної терапії і внутрішні хвороби, а також криміналістика, тобто судово-медична експертиза.
 
 - Що Вас спонукало приїхати на Майдан?

- Під час Помаранчевої революції я був начмедом "верхнього" Майдану. Тоді, звісно, було набагато спокійніше. Але ми були готові до всього. Цього разу не міг не приїхати. Моя життєва позиція спонукала мене. Приводом стало побиття студентів.
 
Наступного ж дня, ми приїхали з колегою Олексієм Татаренком, з Товариства українських офіцерів. Вже на Майдані узгодили наші дії з управлінням медичної служби. Тоді мені одразу надали статус начмеда у Жовтневому палаці, який вже перейменований на Палац Свободи. Так я почав координувати роботу лікарів і сам брав участь у лікуванні пацієнтів. Тоді ще не було тяжких хворих, але саме в цей момент ми створили кістяк, насамперед, із київських медиків. І до них долучались уже волонтери та лікарі з інших міст.
 
 
- Як вдалось координувати роботу такої великої кількості лікарів?
 
- Чесно кажучи, я навіть незнаю, скільки медиків працювало на Майдані. Це число щодня збільшувалось. Та й зараз вони продовжують працювати! Усі лікарні функціонують за однаковим принципом - є лікарі різних спеціальностей і люди, які узгоджують їхні дії, організовують роботу. Медицина Майдану побудована за таким же принципом.
 
До нас приходили різні лікарі - і лори, і окулісти, і терапевти… Всі, які тільки є. Ці медики мають практичний досвід, а тому були готові до роботи. Тим паче, військові лікарі завжди поєднують у своїй роботі і організаційні, і господарські, і клінічні питання. У нас є практичний досвід розгортання польових шпиталів. Саме тому, на порожньому місці розгорнути діючий і функціональний шпиталь-це, здається, було найменшою проблемою.
 
- Але військових лікарів було не так вже і багато…

- Військових лікарів на Майдані лише четверо. Але вони координували інших, адже знають як організовувати роботу і лікарів, і шпиталю загалом в подібних ситуаціях. Вони неодноразово брали участь у бойових діях і  миротворчих місіях.
 
- Лікарі не тільки врятували життя багатьох людей, але й повернули віру в безкоштовну медицину. 
 
- Те, що цивільна медицина стала сьогодні дуже  корумпованою, не секрет. Коли  я звільнився зі Збройних сил України і пішов у цивільну медицину, жахнувся. У нас, у військових медиків, все по-іншому. Звісно, це жахливо, що з Україною відбулись такі події. Але добре, що наші лікарі пройшли таке «навчання». Вони переосмислили медицину.
 
І те, що кажуть, що на Майдан приїхали тільки лікарі "западенці"-це брехня. Були медики із цілої України - з Дніпропетровська, Луганська, Криму. Але я б хотів справді відзначити київських лікарів. Вони чергували в себе на роботі, а потім одразу приходили до нас. І весь час у такому режимі.
 
Тим паче, київські лікарі працювали не тільки з нами тут у медпунктах, а безпосередньо приймали хворих у своїх лікарнях. Медики не боялись, що їх звільнять з роботи. А були і такі випадки, на жаль.
 
Мені б хотілось зараз згадати і назвати всіх лікарів, але їх настільки багато, що я точно когось забуду!
 
 
- Як гадаєте, в подальшому можлива безкоштовна медицина в Україні?
 
- Вірю, що вона буде. І медики на Майдані заклали її фундамент. Медицина буде безкорисливою. Всі ми підтримуємо антикорупційну політику. Фактично, кістяк порядних і свідомих  лікарів вже створено на Майдані.
 
- Ваша зброя - це ліки, хірургічні інструменти. Коли почали приносити поранених, чи не захотілось Вам взяти в руки іншу зброю?
 
- Насправді були моменти, коли ми працювали у такому режимі, що не було часу навіть розізлитися. А взагалі, я людина бойова. Та й всі військові лікарі мають дозвіл на носіння зброї. Але, згідно з Женевським статусом, ми не маємо права її застосовувати першими. Лише при загрозі життя. Як не прикро, але у Лівії такі випадки були.  
 
Чесно скажу, були моменти, коли хотілося зі зброєю вийти і на вулиці в Україні. Особливо в останній день бойових дій, коли стільки загинуло людей! Важко було бачити на власні очі, як снайпер, і не один, стріляв збоку по наших повстанцях. Я є представником Червоного Хреста і мав би лікувати їхніх хворих. Але я бачив, як вони стріляли і не шкодували навіть нас, лікарів. Згадую атаку медпункту на Грушевського.  Тоді у нас загинув Нігоян і принесли білоруса Жизневського. Ми не встигли прийти до тями після перших смертей (бо лікарі теж люди!), криміналісти не встигли констатувати смерті, як увірвався Беркут. Можливо, вони знали, що там є мертві тіла і хотіли їх забрати. А, можливо, зі злості і ненависті напали на нас.
 
А при другій зачистці вони, не маючи ні совісті, ні честі, повністю атакували медпункт, закидавши його гранатами, газами, і наші лікарі повинні були швидко евакуюватися з хворими. 
 
Беркутівці неодноразово стріляли і в медиків, і у мене декілька разів. Хоча ми допомагали і їхнім хворим, коли була потреба.
 
 
- Вам допоміг бронежелет?
 
-  Ні, я принципово ніколи не ношу ні бронижелетів, ні каски, ні іншого захисту. На все Божа воля…
 
- Ви маєте досвід участі у військових операціях як лікар. У яких саме?
 
-  Так, замолоду був у Афганістані. Також були відрядження до Югославії,  Лівії, Сирії, Іраку….
 
- Можете порівняти військові дії у цих країнах і в Україні?
 
- Схожі з українськими події були у Лівані - така собі локалізована війна. Тимчасове перемир`я, бойові дії, потім знову спокій…У Афганістані була просто "м’ясорубка". В Іраці так само… Війна, всюди війна… Але я ніколи не думав, що буду військовим лікарем на рідних теренах. Не вірив, що бачитиму таку кількість смертей хлопців на українській землі.
 
- Найважчими були 19-20 лютого?
 
- Я б не сказав так. Насправді складно було завжди. Ми сиділи як на голках і розуміли: в будь-який момент все може початися. Це теж дуже загострювало ситуацію.
 
Спочатку я рахував і поранених, і кількість жертв…Знав їхні усі прізвища, імена... Але, згодом це число стало так збільшуватись, що я  збився з рахунку… Від цього було дуже страшно. 
 
Я  бачив різні травми у своєму житті і численні смерті… Про таких, як я, кажуть "загартований". Та після того, як Беркут наступав по Інститутській, почали приносити наших хлопців… Лікарі витягали з тіл кулі,  були й інші травми…У мене був просто неймовірний шок, я декілька хвилин стояв і не міг прийти до тями, коли зайшов у одну кімнату, де лежала жінка на п'ятому місяці вагітності. У неї влучила куля, почалась кровотеча і, відповідно, з`явилась ймовірність викидню. Було дуже складно взяти себе в руки всім лікарям.
 
Повторюсь, різне доводилось бачити. Але такого ще ніколи...  Чудом вдалося її врятувати.
 
 
- Але лікарі - скептичні люди. Вони не дуже вірять в чудеса...
 
-  Можливо, ми не віримо в чудеса, бо майже на все у медицині можна знайти наукове пояснення. Але віримо в Бога.
 
- Як гадаєте, що ми маємо зараз зробити, щоб не забути наших Героїв?
 
- На мою думку, той, хто живе минулим, ніколи не буде жити теперішнім і не побудує майбутнього. З нами сталася страшна біда. Але треба  відкрити очі і дивитись в майбутнє.

Треба навчитись кожному з нас і людям, які є при владі, бути щирими, порядними людьми.  
 
Я вважаю, що кожен має сам собі зараз заглянути у душу, піти до Церкви, не має значення якої конфесії, висповідатися перед Богом і перед собою. Треба визнати - ми наробили багато помилок, але  вчасно зупинились. Якщо ми усвідомимо це, нам самим стане краще жити. Зможемо тоді піднімати і нашу економіку, і медицину,  і життя загалом. Звісно, це не питання одного дня. Але я вірю, що  ми почали це робити. І чим швидше будемо працювати над цим, тим швидше воно відбудеться.
 
Спілкувалась Ярина Почтаренко
Фото: Ярина Почтаренко, Бектур Искендер, Роман Зінченко, tyzhden.ua

Контакти

Share
Чи вважаєте цей матеріал корисним + Так 13  - Нi  

Коментарі

Наталія Кияк   2763 дні тому   #  

Вагітна з кульовим пораненням була на Майдані???.. Я вперше про таке чую. Бозя, поможи їй і велика дяка лікарям... Чи випадково не взяли з інфи про Сирію?.. Не можу повірити...

  •   Пiдписатися на новi
Хренова Вікторія    2763 дні тому   #  

Особисто я не розумію, як можна і навіщо стріляти по лікарям? вони ж в принципі не приймають чиюсь "сторону" і допомагають усім

  •   Пiдписатися на новi
Ярина Почтаренко   2762 дні тому   #  

Вікторіє, але беркут міг сприймати все по-іншому. Думаю, вони були переконані, що лікарі допомагають лише майданівцям, або їм казали так. Вони не бачили і не хотіли бачити того, що медики лікують і їх.

  •   Пiдписатися на новi
Ігор Алексєєв   2759 днів тому   #  

Бачив фото, де медик "Беркуту" робить перев'язку майданівцю.

  •   Пiдписатися на новi
Олена Федьків   2762 дні тому   #  

Надзвичайно важливо писати матеріали про людей Майдану, і про медиків в тому числі. Не секрет, що існує певне розчарування у медичній галузі і медикам загалом... Але завдяки подіям Майдану і діям медичної служби, медики доказати, що потрібно не їм не довіряти, а системі в якій вони змушені були працювати.
Чи потрібно акцентувати увагу на патріотизмі медиків? Неодмінно! Патріотизм - це конкретні дії у конкретних обставинах. Це доказали своїми діями і професіоналізмом лікарі Майдану. Цим треба пишатися! Дякуємо Вам!

  •   Пiдписатися на новi
  •   Пiдписатися на новi



Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.